Читать книгу Тлумачення снів - Зигмунд Фрейд, Josef Breuer - Страница 19

Подолавши тісну ущелину, ми несподівано виходимо на височину, де шлях розгалужується і звідки відкривається кращий огляд навсібіч, тож зараз можна зупинитися на мить і розважити, у якому напрямку доцільніше далі посуватися. Саме на такому роздоріжжі опинилися ми після першого тлумачення сну. Ми осяяні несподіваним відкриттям. Сни не мають подібності до безладного гуку музичного інструмента, викликаного не рукою музиканта, а сторонньою силою; вони не позбавлені сенсу і не абсурдні, вони не означають, буцімто частина наших уявлень засинає, тим часом як інша починає прокидатися. Насправді сни – це повноцінне психічне явище, воно є здійсненням наших жадань, яке можна включити у загальну послідовність зрозумілої нам роботи мозку; сни виникають в результаті надзвичайно складної розумової діяльності. Але, щойно зробивши таке відкриття, ми наштовхуємося на цілу низку питань. Якщо сон, згідно з його тлумаченням, виступає здійсненням жадань, то чому – у такій неочевидній і химерній формі? Яких змін зазнають думки, перетворюючись на сновидіння, яке ми пригадуємо по пробудженні? У який спосіб відбуваються ці перетворення? З якого джерела походить матеріал, що переробляється на сон? Як виникають специфічні особливості думок уві сні – наприклад, те, що вони можуть суперечити одна одній? (Згадаймо аналогію з казанком). Чи може сон розповісти нам нове про наші внутрішні психічні процеси, чи може його зміст впливати на наші переконання, вироблені вдень? Я пропоную на разі лишити всі ці питання осторонь і піти іншим шляхом. Ми бачили, що сон подає жадання в уже здійсненій формі. Перш за все, нас має зацікавити, чи таке є загальною характерною рисою всіх снів, а чи випадковою особливістю лише одного (про ін’єкцію Ірмі), який ми першим аналізували. Бо, навіть якщо ми готові прийняти, що кожен сон має свій сенс і свою психічну цінність, маємо припустити, що цей сенс не в усіх снах однаковий. Наш перший сон був здійсненням бажання, інший, можливо, виявиться здійсненням побоювання, третій може містити роздуми, четвертий відтворюватиме який-небудь спогад тощо. Чи трапляються інші сни на здійснення жадань – чи, можливо, такими є всі сни?

Показати, що сни часто мають характер здійснення бажання настільки просто, що видається дивним, чому досі такою незрозумілою уявлялася мова снів. Ось, наприклад, сон, який я можу викликати у себе будь-коли. Якщо я ввечері з’їм анчоуси, оливки чи будь-яку іншу солону чи гостру страву, то вночі я відчую спрагу і прокинуся. Перед пробудженням, однак, я бачу завжди той самий сон: мені сниться, що я п’ю. Я пожадливо п’ю воду і відчуваю велике задоволення, як кожен спраглий від свіжої води. Потім я прокидаюся і маю по-справжньому випити води. Приводом до цього регулярного сну є спрага, яку я відчуваю перед пробудженням і з якої виникає бажання пити, а сон представляє це бажання здійсненим. Сон виконує тут функцію, про яку нескладно здогадатися. Сплю я міцно і не схильний легко прокидатися на кожну фізіологічну потребу; тож, коли мені щастить нібито угамувати спрагу уві сні, я геть не прокидаюся. Таким чином, цей сон забезпечує комфорт. Сновидіння виступає заміною рутинного вчинку з реального життя. На жаль, сон не здатен так ефективно угамувати спрагу, як гамує жагу помсти другові Отто і докторові М., але намір угамування простежується в обох випадках. Нещодавно згаданий сон зазнав певної модифікації. Мені захотілося пити ще до того, як я заснув, і я випив склянку води, що стояла на столику біля мого ліжка. За кілька годин мені знову захотілося пити і я відчув дискомфорт. Щоб дістатися води, я мав би підвестися і піти по склянку, що стояла на столику біля ліжка дружини. Тож мені наснилося, відповідно, що дружина дає мені напитися з великої вази – старовинної етруської урни, яку я привіз був з Італії, а згодом подарував одному зі своїх знайомих. Вода здалася мені настільки солоною (либонь, від залишків попелу в урні), що я прокинувся. Варто відзначити, як доречно влаштував усе сон: оскільки його єдиною метою було здійснення жадання, він міг бути цілковито егоїстичним. Любов до комфорту не надто поєднується з турботою про інших. Поява уві сні урни, ймовірно, теж становила здійснення бажання. Мені шкода, що та урна більше не у мене – так само, як склянка з водою коло ліжка дружини. Урна пасує також за виразним відчуттям солоного смаку, який змусив мене прокинутися [96].

Сни комфорту бували у мене дуже частими замолоду. Я здавна звик працювати до пізньої години, тому мені завжди важко прокидатися рано вранці. Часто мені снилося, що я вже встав з ліжка і стою перед умивальником. За якусь мить, я таки починав усвідомлювати, що я досі в ліжку, але продовжував спати. Про подібний сон, що прибрав доволі дотепної форми, розповів мені один юний колега, який, так само як я, любив поспати. Господиня, у якій він винаймав кімнату неподалік лікарні, мала чітку інструкцію вчасно будити його щоранку, але щоразу мусила докладати чималих зусиль, доки молодий інтерн прокидався. Якогось ранку він спав особливо міцно; господиня постукала у двері кімнати і погукала: «Пане Пепі, вставайте, вам час у лікарню!» Йому відразу наснилася лікарняна палата і ліжко, у якому він лежить, а в головах у нього табличка, на якій написано: «Пепі Г., кандидат медицини, 22 роки». Він подумав уві сні: «Якщо я вже у лікарні, немає потреби туди йти», – і, повернувшись на інший бік, спав собі далі. Сам він не мав сумніву, щодо мотиву такого сну.

Ось інший сон, на якому теж позначається дія чинного подразника: одна з моїх пацієнток, якій дещо невдало зробили хірургічну операцію на щелепі, за приписом лікаря мала постійно тримати на хворій щоці пристрій для охолодження. Засинаючи, вона зазвичай скидала його на підлогу. Чергового разу, коли таке сталося, мене попросили серйозно поговорити з нею про це. Виправдовуючись, пацієнтка пояснила: «Цього разу я справді нічого не могла вдіяти – в усьому винен сон. Мені снилося, що я в оперній ложі і дивлюсь дуже цікаву виставу. А гер Карл Майєр лежав у санаторії й голосно стогнав від головного болю. Тоді я сказала собі, що, оскільки у мене нічого не болить, пристрій мені більше не потрібен. Тому я його скинула». Цей сон бідолашної страдниці наче втілює поширений іронічний зворот, якого вживають люди щодо неприємного становища: «Можна б вигадати ліпшу розвагу». Сон буквально пропонує цю ліпшу розвагу. А гер Карл Майєр, на якого пацієнтка перенесла свої болісні відчуття, був найбільш байдужим їй знайомим молодиком.

Нескладно простежити ідею здійснення бажань у деяких інших снах, повідомлених мені здоровими особами. Один колега, знайомий з моєю теорією, розповів про неї своїй дружині, і згодом сказав мені: «Знаєш, моїй дружині вчора наснилося, що у неї почалося місячне. Ти, либонь, знаєш, як це витлумачити». Звісно ж, я знаю: якщо молодій жінці сниться, що у неї місячне, це означає, що у неї затримка. Можу собі уявити, що їй хотілося б трохи натішитися свободою до першого материнства. У такий витончений спосіб сповістила про себе її перша вагітність. Інший колега написав мені, що його дружині нещодавно снилися молочні плями на сорочці. Це теж ознака вагітності – але не першої: молода мати бажає для другої дитини більше молока, ніж вона мала свого часу для першого.

Одній молодій жінці, відрізаній від суспільства через те, що вона доглядала свою дитину з інфекційним захворюванням, після щасливого закінчення хвороби снилося вишукане товариство, в якому вона знайомиться з Альфонсом Доде, Полем Бурже і Марселем Прево [97], і всі вони надзвичайно до неї приязні, і вони чудово гають час. Письменники уві сні були дуже подібні до своїх портретів, які їй пощастило бачити – за винятком М. Прево, портрети якого їй не траплялися, і він був схожий на чоловіка, який напередодні дезинфікував кімнату хворої дитини, ставши першим відвідувачем її дому після періоду карантину. Сновидіння аж ніяк не складно пояснити: час би розважитися по всіх турботах догляду за хворою дитиною.

Цих прикладів, напевне, достатньо, щоб показати, що доволі часто і за різних умов трапляються сни з виразним і незамаскованим сенсом здійснення жадань. Це здебільшого короткі і прості сни, які істотно відрізняються від тривалих і плутаних композицій, що здебільшого й привертають найбільшу увагу дослідників. Насправді ж, варто уважніше придивитися до цих простіших снів. Здається, найпростіші сни мали б траплятися у дітей, психічна діяльність яких, безперечно, менш складна, ніж у дорослих. Дитяча психологія покликана, на мою думку, прислужитися психології дорослих у такий спосіб, як вивчення будови і розвитку нижчих тварин служить справі вивчення вищих. Досі, однак, дитяча психологія не зробила вагомих внесків у цьому напрямі.

Сни маленьких дітей дуже часто містять явні здійснення бажань і тому на противагу снам дорослих не надто цікаві. Вони не пропонують жодних загадок, але надзвичайно цінні як доказ того, що сни за своєю суттю становлять здійснення жадань. Я наведу кілька снів, засвідчених моїми власними дітьми.

Прогулянці мальовничими околицями Гальштата влітку 1896 року ми завдячуємо двома снами, один з яких приснився моїй, на той час восьмирічній, донечці, а другий – п’ятирічному синові. Попередньо маю зауважити, що того літа ми відпочивали в Аусзее, звідки в гарну погоду відкривався чудовий краєвид на Дахштайн. У прозірну трубу можна було розгледіти Сімоні-Гютте [98]. Принаймні діти дуже часто дивилися на неї у підзорну трубу – не знаю, з яким успіхом. Перед прогулянкою я розповідав дітям, що Гальштат лежить біля підніжжя Дахштейну. Вони не могли дочекатися цієї екскурсії. З Гальштата ми рушили до Ешернталя, який зачарував дітей розмаїттям краєвидів. Аж тут мій п’ятирічний син почав вередувати: щойно ми бачили нову гору, він одразу питав: «Це Дахштайн?» Я змушений був щоразу заперечувати: «Ні». Іще кілька разів повторивши своє питання, він невдоволено замовк. До водоспаду він взагалі відмовився йти. Я подумав, що малий втомився. Наступного ранку він прийшов до мене з розпроміненими очима і заявив: «Цієї ночі мені снилося, що ми відвідали Сімоні-Гютте». Тоді я зрозумів його: хлопець сподівався, що упродовж нашої мандрівки ми побачимо гору, про яку так багато точилося розмов, і дістанемося хатини, яку всім так кортіло побачити у підзорну трубу. Коли, однак, малий зрозумів, що гори не побачить і йому випадає вдовольнитися невеликим пагорбом і водоспадом, він відчув розчарування. Сон компенсував йому цю прикрість. Я став розпитувати сина про подробиці сну, але з’ясував небагато. Син повідомив мені: «Туди треба видиратися уступами шість годин» (як він чув).

Під час цієї прогулянки у моєї дочки восьми з половиною років теж виникло жадання, яке задовольнилось уві сні. Ми взяли з собою у Гальштат дванадцятирічного сина наших сусідів, юного кавалера, що, як мені здалося, здобув особливу прихильність моєї донечки. Наступного ранку вона розповіла мені свій сон: «Уяви собі, мені снилося, що Еміль мій брат, що він звертається до вас “тату” і “мамо” і спить разом з нами у великій кімнаті. Раптом до кімнати увійшла мама і кинула нам під ліжка цілу жменю шоколадок у синіх і зелених обгортках». Її брати, що, вочевидь, не успадкували хисту до тлумачення снів, подібно до авторитетних дослідників, проголосили сон нісенітницею. Дівчинка, натомість, боронила один з його епізодів, і для теорії неврозів важливо знати – який саме: «Звісно, те, що снилося про Еміля – нісенітниця, але не те, що стосувалося цукерок!» Мені, як на те, здалася незрозумілою саме ця частина сну. Але необхідні роз’яснення надала мені дружина. Дорогою з вокзалу додому діти зупинилися перед автоматом і просили свою матір вкинути монетку, щоб дістати шоколад. Мати, проте, вирішила, що день був і без того достатньо багатий на здійснення бажань і, таким чином, полишила здійснення цієї забаганки на сни. Я був не в курсі щодо інциденту. Решту сну, відхилену дочкою, я зрозумів без жодних коментарів. Я сам чув, як малий Еміль, дорогою, сказав дітям, що слід зачекати на тата і маму. Цю нетривалу приналежність хлопця до нашого сімейного кола сон дівчинки перетворив на стале всиновлення. Чому шоколадні цукерки мама кинула під ліжка, натомість, не розпитавши дитину, пояснити було, звісно, неможливо.

Дитячий сон, подібний до сну мого сина, переповів мені приятель, що має восьмирічну дочку. Батьки разом з кількома дітьми вирушили на прогулянку в Дорнбах з наміром відвідати Рорер-Гютте; та, оскільки вони забарилися у дорозі і кінцевої мети їм дістатися не пощастило, батько пообіцяв дітям, що вони піднімуться на гору іншим разом. На зворотному шляху вони проминули вказівник дороги на Гамо. Дітям закортіло негайно відвідати Гамо, але цю прогулянку батько теж відклав до іншого дня. Наступного ранку восьмирічна дочка розповіла батькові: «Тату, цієї ночі мені снилося, що ти був з нами в Рорер-Гютте і Гамо». Її нетерпіння вилилося у сон з виконанням батькової обіцянки.

Так само прямолінійно відбилися у сні моєї іншої, на той час трирічної доньки враження від чарівних краєвидів Аусзее. Дівчинка вперше каталася човном по озеру й тривалість розваги видалася їй закороткою. Коли ми пристали до берега, вона не хотіла виходити з човна й гірко плакала. Наступного ранку вона розповіла: «Сьогодні вночі я каталася по озеру». Сподіваймося, тривалість катання уві сні задовольнила її більше, ніж наяву.

Моєму старшому, на той час восьмирічному синові приснилося здійснення його фантазії: він мчав разом з Ахіллом у його колісниці, якою керував Діомед. Як можна здогадатися, на хлопця напередодні справила враження книжка з переказами давньогрецьких міфів, подарована його старшій сестрі.

Якщо припустити, що характерне для дітей мовлення у стані сну так само відображає думки снів, я можу навести один зі снів найбільш раннього віку у моїй колекції. Якось у моєї найменшої дочки, якій тоді було 19 місяців, зранку була блювота, тому її впродовж дня тримали на голодній дієті. Вночі, після дня голодування, вона збуджено вигукувала уві сні: «Анна Фйойд, суниця, поюниця, омйєт, кашка!» Вона у тому віці мала звичку вживати своє ім’я на означення своїх прав на щось, а назви страв охоплювали бажане меню. Ягоди у двох варіаціях демонстрували опір впровадженим санітарним обмеженням, оскільки повз увагу дитини не проминуло зауваження няньки, яка пов’язала нездужання з надмірною порцією суниці. Уві сні дитина брала реванш за цей невигідний для неї вирок [99].

Попри те, що дитинство ввижається нам щасливим періодом життя, вільним від статевого потягу, не варто забувати, яким багатим джерелом розчарувань, страждань і стимулів для снів може стати для дітей інша важлива життєва потреба [100]. Ось іще один приклад. Моєму, неповних двох років, племінникові доручили привітати мене з днем народження і вручити кошик з вишнями, які о цій порі року [101] ще важко зустріти. Завдання виявилося не з простих, оскільки він повторював безнастанно: «Там вишеньки», але ніяк не міг випустити з рук дорогоцінний кошичок. Однак згодом він знайшов спосіб винагородити себе за ці муки. Досі він щоранку розповідав матері, що йому снився «білий солдат», тобто гвардійський офіцер у білому плащі, якого він колись побачив на вулиці. Натомість наступного дня після жертви, принесеної малим на мій день народження, він прокинувся задоволений зі словами: «Герман з’їв усі вишеньки» [102].

Що сниться тваринам, я не знаю. Але німецька приказка, на яку звернув мою увагу один з моїх слухачів, має бути більш обізнаною, позаяк на питання: «Що сниться гусям?», вона відповідає: «Кукурудза» [103]. Вся теорія, за якою сни становлять здійснення жадань міститься у цих двох фразах [104].

Як бачимо, ми швидше дійшли б ідеї щодо прихованого сенсу снів, якби звернулися до загальновживаних мовних зворотів. Хоча народна традиція іноді висловлюється про сни доволі презирливо – зокрема, вона підтримує усталену наукову точку зору, твердячи: «Сни – що та піна» [Träume sind Schäume] – в цілому, звороти у поширеному вжитку високо ставлять сон як сферу здійснення заповітних бажань. «Мені б такого й уві сні не привиділося!» – вигукуємо ми в захваті від факту дійсності, який перевершив наші очікування.