Читать книгу Тлумачення снів - Зигмунд Фрейд, Josef Breuer - Страница 20

Якщо я стверджуватиму, що здійснення бажань є сенсом кожного сну, тобто що немає інших снів, крім «снів жадання», то можу передбачити категоричні заперечення. «В тому, що деякі сни здійснюють бажання, – скажуть мені, – немає нічого нового, про це писали вже чимало авторів. (Пор.: Radestock (1879, стор. 137 і далі.), Volkelt (1875, стор. 110 і далі.), Purkinje (1846, стор. 456), Tissié (1890, стор. 70), Simon (1888, стор. 42, про голодні сновидіння ув’язненого барона Тренка), а також одне місце у Ґрізінґера (Griesinger, 1845, стор. 89).) [105] Зрештою припущення, буцімто немає інших снів, крім тих, що означають здійснення бажань, є одним з тих несправедливих узагальнень, які, на щастя, нескладно спростувати. Надто часто трапляються сни з украй неприємним змістом, далекі від чогось навіть віддалено подібного до здійснення бажань. Філософ-песиміст Едуард фон Гартман, напевне, найдалі стоїть від теорії здійснення бажань. У своїй «Філософії несвідомого» (E. Von Hartmann, Philosophie des Unbewussten, 1890, 2, стор. 344) він говорить: «Що до снів, то вони вбирають у себе всі клопоти притомного життя – все, крім єдиного, що якоюсь мірою здатне примиряти культурну людину з життям – а саме наукове естетичне задоволення…» Ба, навіть менш категоричні спостерігачі – зокрема, Шольц, Фолькельт тощо – зауважували, що сни частіше зображують болі й прикрощі, ніж задоволення (Scholz, 1893, стор. 57;Volkelt, 1875, стор. 80). А дві дами – Флоренс Галем і Сара Від (Florence Hallam and Sarah Weed, 1896, стор. 499) – надали статистичне підтвердження щодо переважання у власних снах прикрих відчуттів. 58 % своїх снів вони визначили як болісні і лише 28,6 % – як позитивні. Крім снів, що відтворюють продовження різних прикрощів денного життя, є також тривожні сни, які тримають нас під дією гнітючих почуттів аж до пробудження – до такого типу снів особливо схильні діти (пор.: Debacker, Über den Pavor nocturnus, 1881), у яких ми, поза тим, спостерігаємо пряме здійснення бажань у снах.

Видається навіть, що тривожні сни виключають можливість зробленого на підставі прикладів з попереднього розділу узагальнення, згідно з яким сни здійснюють жадання – твердження таке набуває мало не абсурдності.

Насправді не так складно спростувати ці нібито справедливі заперечення. Треба тільки взяти до уваги, що моя теорія ґрунтується на розгляді не позірного змісту снів, а тих думок, що їх розкриває аналітичне тлумачення. Ми маємо зіставляти явне і приховане наповнення снів. Поза сумнівом зміст багатьох снів має виразно неприємний характер. Та чи намагався хтось витлумачити ці сни й розкрити приховані у ньому думки? Якщо ні, то обидва наведених вище заперечення не тримаються купи: цілком імовірно аналіз неприємних і тривожних снів виявить, що їхній справжній сенс полягає у здійснення якихось жадань [106].

У науковій роботі, коли розв’язання якоїсь проблеми виявляється надто складним, доцільно буває взятись одночасно також до іншої проблеми – на кшталт того, як легше розколоти два горішки разом, ніж по одному. Отож, наше питання не тільки в тому, яким чином сенс неприємних і тривожних снів може полягати у здійсненні бажань, але також – виходячи з наших попередніх міркувань – чому сни з нейтральним змістом, тлумачення яких виявляє здійснення жадань, не представляють цей сенс відкрито? Згадаймо мій детально проаналізований сон про ін’єкцію Ірмі. Він не мав неприємного характеру, а після тлумачення виявився очевидним здійсненням бажання. То чому я мусив вдаватися до тлумачення? Чому сон не показує свій смисл навпрошки? На перший погляд, сон про Ірму не справляв такого враження, що в ньому здійснюється бажання сновидця. Такого враження не мав не тільки читач, але також я сам, аж доки здійснив аналіз. Назвімо цю дивну поведінку снів явищем деформації [Entstellung] у снах, і тут ми наближаємося до нашої другої проблеми: як така деформація у снахвиникає?

Одразу на думку спадають імовірні відповіді: можливо, наприклад, що уві сні людина нездатна чітко сформулювати свої думки. Проте аналіз деяких снів змушує нас дати інше пояснення деформації у снах. Я покажу це на тлумаченні іще одного власного сну, що знов-таки вимагатиме деякої неделікатності з мого боку, але винагородою за цю жертву мені стане ґрунтовне роз’яснення справи.

Вступ.

Навесні 1897 року я дізнався, що двоє професорів нашого університету рекомендували мене на призначення екстраординарним професором. Несподівана звістка потішила мене як знак визнання з боку двох видатних науковців, не пов’язаних зі мною особистими симпатіями. Проте я негайно застеріг себе від надмірних сподівань. Міністерство народної освіти останніми роками не задовольнило низку подібних клопотань, і кілька моїх старших колег, рівних мені за заслугами, вже багато років марно чекали на призначення. Я не мав причин думати, що мені пощастить більше, і вирішив не тішити себе ілюзіями. Наскільки я здатен судити, я не честолюбний і успішно практикую свій фах, не маючи гучних титулів. Зрештою йшлося, класично, не про смак винограду, а про те, що грона висять зависоко.

Одного вечора мене відвідав один з тих колег, чия доля схилила мене зректися надій на призначення. Він уже тривалий час перебував кандидатом на професора – титул, що у нашому суспільстві робить лікаря напівбогом в очах пацієнтів. Не страждаючи, на відміну від мене, надмірною скромністю, він періодично навідується в міністерство [107], намагаючись прискорити своє призначення. Він прийшов до мене саме після одного з таких візитів. Колега повідомив, що цього разу він зумів приперти до муру певну високопоставлену особу, щоб запитати навпростець, чи його призначенню перешкоджають конфесійні міркування. У відповідь він почув, що, так – з огляду на теперішні настрої, Його Ексцеленція не може… тощо. «Тепер я, принаймні, знаю, в чім річ», – підсумував мій приятель. У його розповіді не було нічого для мене несподіваного, він тільки зміцнив моє переконання – ті самі конфесійні міркування зачіпали також мою справу.

Під ранок після відвідин колеги я мав сон, надзвичайно цікавий – зокрема також за формою: він містив дві думки й два образи, таким чином, що за думкою йшла картина. Проте я наводжу тільки першу половину сну, оскільки друга не має нічого спільного з метою, яку я ставлю, переповідаючи тут цей сон.

I. Колега Р. є моїм дядьком. Я відчуваю до нього велику ніжність.

II. Я бачу перед собою його обличчя – воно змінилося, витягнулося. Впадає в око русява борода, що його облямовує.

Наступні два елементи – іншу думку і відповідний образ – я проминаю.

Моє тлумачення цього сну відбувалося так:

Прокинувшись вранці й пригадавши сон, я розсміявся і подумав: «Яка нісенітниця!» Проте згадка про сон переслідувала мене цілий день, аж нарешті ввечері я дорікнув собі: «Якби хто-небудь з твоїх пацієнтів висловився про свій сон як про “нісенітницю”, ти б напевне тій особі вичитав і припустив, що за сном ховається неприємна думка, усвідомити яку особа не схильна. Так само у твоєму випадку. Будь послідовним у своїх переконаннях; твоя зневага до цього сну є лише ознакою внутрішнього опору». Отож, я взявся до аналізу.

«Колега Р. є моїм дядьком». Що це може означати? Адже я маю єдиного дядька – дядька Йозефа [108]. З ним сталася вкрай прикра історія – свого часу, понад тридцять років тому, він спокусився на перспективу легкого збагачення і скоїв протиправний учинок, за що дістав заслужену кару. Мій батько тоді посивів з горя, і часто відтоді повторював, що дядько Йозеф не погана людина, а просто «дурень». Таким чином, якщо колега Р. є моїм дядьком Йозефом, я, ймовірно, хочу цим сказати, що Р. дурень. Малоймовірно і вкрай неприємно. Аж тут я пригадую обличчя зі сну – витягнуте, облямоване жовтавою бородою. У дядька мого саме таке видовжене обличчя, облямоване густою сивою бородою. Мій колега Р., натомість, чорнявий. Однак брюнети, коли вони починають сивіти, мусять сплачувати за яскраву вроду своєї юності – їхнє чорне волосся зазнає непривабливого перетворення, роблячись рудувато-коричневим, тоді жовтавим, і аж тоді сивим. Такого перетворення почала зазнавати борода мого колеги Р. (як, зрештою, також моя, що я недавно помітив на свою прикрість). Обличчя у моєму сні належить водночас і колезі Р., і моєму дядькові. Воно подібне до фотографій Гальтона, який накладав зображення кількох осіб на одну платівку з метою встановлення сімейних подібностей. Поза сумнівом, я справді маю на думці, що мій колега Р. такий самий «дурень», як мій дядько.

Я однаково іще не можу збагнути, навіщо я зробив це неприємне для себе зіставлення. Воно доволі поверхневе з огляду на те, що мій дядько був злочинцем, а колега Р. ніколи не порушував закон… тільки раз притягався за те, що випадково збив велосипедом якогось хлопчика. Невже той випадок спричинив зіставлення? Це мало б означати, що мій сон справді нісенітниця. Несподівано мені пригадується інша розмова на тему посадових призначень, яку я мав за кілька днів до того з іншим колегою, Н., теж кандидатом на професора, якого я зустрів на вулиці. Н. чув про отримані мною рекомендації й жартівливо привітав мене. Я, однак, відхилив його привітання. «Від вас я найменше чекав на дотепи з цього приводу, – сказав я, – оскільки ви з особистого досвіду знаєте, чого варті всі ті рекомендації». Він не полишав жартівливого тону: «Хтозна. Проти моєї кандидатури є щось конкретне. Вам відомо, що одна жінка свого часу подавала на мене позов? Не сумнівайтеся, що справа навіть не дійшла до розгляду, бо йшлося про відвертий шантаж – я ще мусив докласти зусиль, щоб позивачку не притягнули за наклеп. Однак у міністерстві могли використати цю зачіпку проти мене. Ваша біографія, натомість, бездоганна». Так я визначив, хто злочинець, а водночас отримав тлумачення свого сну. Постать дядька Йозефа поєднала у собі двох моїх непризначених на посади колег – одного як «дурня», іншого як «злочинця». Я розумію тепер також сенс такого поєднання. Якщо у зволіканні з призначенням моїх колег Р. і Н. відіграли роль «конфесійні» міркування, то моє призначення теж під великим сумнівом, та якщо відмова у затвердженні тих двох обумовлена іншими причинами, яких немає у моєму випадку, я маю підстави сподіватися на успіх. Представивши одного з колег, Р., дурнем, а іншого, Н., злочинцем, сон відмежував мене від обох і, показавши, що відповідь, отримана колегою Р. від високопоставленої особи, на мене не поширюється, у такий спосіб повернув мені надію на близьке затвердження на посаді.

Я, однак, відчуваю, що цей сон потребує глибшого тлумачення, що на разі не є вичерпним: мені досі неприємна моя легковажна зневага до двох шановних колег, що спирається лише на моє прагнення отримати посаду. Щоправда, моє невдоволення собою зменшилося, відколи я відкрив мову снів. Насправді, я категорично не вважаю колегу Р. дурнем і не вірю у брудні звинувачення проти колеги Н. так само, як я не вірив, буцімто Ірма небезпечно захворіла через ін’єкцію, яку нібито зробив їй Отто; тут, так само як там, мій сон тільки висловлює моє бажання, щоб так могло бути. Форма, у якій здійснюється моє бажання, менш абсурдна у другому сні; тут краще тримаються купи вихідні факти – як у ретельно підготованому наклепі, що видається людям переконливим, – мої думки уві сні були почасти обґрунтовані: проти колеги Р. свого часу висловився один професор, а колега Н. сам простодушно переповів мені історію свого звинувачення. Проте, повторюся, сон потребує, на мій погляд, дальшого тлумачення.

Я пригадую, що сон містив іще один елемент, на який не поширилося моє тлумачення. Уві сні я відчував до свого дядька велику ніжність. До кого насправді я мав це почуття? До свого дядька Йозефа я, звісна річ, ніжних почуттів ніколи не відчував. Колега Р. мені дуже імпонує, я віддавна захоплююся ним, але якби я висловив йому свою симпатію у виразах, які приблизно відповідали б ступеню ніжності, яку я відчував уві сні, він, напевне, був би вражений. Моя ніжність до нього здається мені нещирою і перебільшеною так само, як моє судження про його розумові здібності, зроблене через ототожнення його з моїм дядьком – хоча там перебільшення мало протилежний знак. Мені починає відкриватися істинна суть справи. Ніжні почуття уві сні стосуються не наочного змісту і не думок, що слідують за картинами сну; ці почуття суперечать сну, щоб перешкодити його тлумаченню – такий, імовірно, їхній raison d’être[109]. Я пригадую внутрішній опір тлумаченню цього сну, пригадую, як відтягував його, як твердив, що цей сон чиста нісенітниця. Заняття психоаналізом навчили мене, яке значення має таке небажання тлумачити свій сон – здебільшого, воно демонструє не фактичну думку, а емоційне ставлення. Коли моя маленька донька не хоче яблука, яким її частують, вона заявляє, що яблуко кисле, хоча насправді навіть його не куштувала. Коли мої пацієнтки поводяться у подібний спосіб, я знаю, що йдеться про думку, яку їм хотілось би витіснити зі своєї свідомості. Те саме стосується мого сну. Я не хотів його тлумачити, бо тлумачення містило щось неприємне для мене. Тепер, після цього тлумачення я знаю, що саме було мені так неприємно – твердження, нібито колега Р. «дурень». Ніжні почуття до колеги Р. уві сні походять не з фактичних думок мого сну, а з мого опору цим думкам. Якщо мій сон деформує матеріал, приховуючи свій істинний сенс, то виявлене у згаданому сні почуття служить саме для цієї деформації, або, інакше кажучи, деформація тут умисна і є засобом маскування. Мої думки уві сні містять свого роду наклеп на Р.; щоб я не помітив цього, сон створює емоцію, протилежну таким думкам, – велику ніжність до нього.

Як видається, така закономірність може бути загальним правилом. Ми бачили у попередньому розділі, що чимало снів наочно здійснюють бажання. Однак там, де здійснення жадань приховане, де воно маскується, там має бути схильність до опору цим жаданням, і, відповідно, вони можуть виявлятися винятково у деформованому вигляді. Я спробую знайти аналогію цим тенденціям душі у суспільному житті. Де у житті можна знайти подібну деформацію психічної дії? Там, де з двох осіб одна має більшу владу, на яку змушена зважати інша особа. Тоді ця друга особа деформує свої психічні дії, або, як ми часом кажемо у повсякденному житті, «вдає». Наша поштивість, зокрема, до значної міри є результатом такої деформації; і сам я, тлумачачи для читачів свої сни, повсякчас буваю змушеним вдаватися до таких деформацій. На необхідність деформацій нарікає також поет, кажучи:

«Чи тим малим ти скажеш щось нове? Вони для того надто глупі»[110].

У подібному становищі опиняється публіцист, коли хоче висловити можновладним неприємну правду. Якщо він висловиться навпростець, влада притлумить його слова – чи то після усного виступу, чи навіть попередньо, якщо він готуватиме свій виступ до друку. Публіцист змушений зважати на цензуру, тому він пом’якшує і деформує свої міркування. Залежно від суворості й чутливості цензури, автор або взагалі утримується від певного роду зауваг, або висловлюється натяками, або, нарешті, маскує свою критику під зовні невинні притчі: наприклад, він розповідає про суперечку між двома мандаринами у добу Серединної Імперії, насправді маючи на увазі вітчизняних чиновників. Що суворіша цензура, то більш віддаленими манівцями ходить автор, то вигадливіші вживає засоби, маскуючи стежки, якими читач може вийти до справжнього значення [111].

Вражаюча подібність цензури і деформації уві сні дає нам підстави припускати спільність характеру цих двох явищ. Ми можемо, таким чином, передбачити, що сни кожної окремої людини формуються під впливом двох психічних сил (які можна визначити як течії або системи), з яких одна продукує жадання, що виявляють себе у снах, тим часом як друга здійснює цензуру і деформує згадані жадання. Відтак виникає питання щодо природи цієї другої сили: що дозволяє їй здійснювати цензуру? Взявши до уваги, що людина не усвідомлює приховані у снах думки, доки не починає свої сни аналізувати, ми здогадуємося, що функція другої інстанції полягає саме у допущенні цих думок до свідомості. Як видається, ніщо з першої системи не може досягти свідомості, не пройшовши попередньо другу інстанцію, а друга інстанція не пропускає нічого, не здійснивши своїх прав на такі перетворення матеріалу, які роблять його прийнятним для свідомості. Ми подибуємо тут доволі чітке розуміння «сутності» процесу усвідомлення як особливого психічного акту, відмінного і незалежного від процесу формування думки чи уявлення, а свідомість видається нам органом чуття, що сприймає зміст, який надходить ззовні. Очевидно, що психопатологія не може обминути ці основоположні припущення. Проте ми зможемо повернутися до більш детального їх розгляду дещо згодом (див. розд. VII).

Приймаючи роль обох психічних інстанцій і їх відносини зі свідомістю, ми помічаємо аналогію між політичним життям і моїми ніжними почуттями до колеги Р. уві сні, попри зневагу до нього, яку розкриває тлумачення цього сну. Уявімо собі суспільне життя у країні, де триває боротьба між жадібним до влади деспотом і гострою громадською думкою. Народ повстає проти одіозного володаря, вимагаючи його зречення; а той, щоб не показувати, що він зважає на волю народу, з цього єдиного приводу відзначає підвищенням свого адміністратора. У точнісінько такий спосіб моя друга інстанція, яка панує над входом у свідомість, відзначає колегу Р. перебільшено ніжним почуттям, всупереч бажанню першої системи, з огляду на власні причини, визначити його дурнем [112].

Наведені міркування можуть підштовхнути до ідеї, що тлумачення снів дасть нам висновки щодо будови нашого душевного апарату, яких ми марно очікували від філософії. Ми, однак, не підемо цим шляхом, бо нині, з’ясувавши значення деформації у снах, повертаємося до питання, з якого починали. А саме – яким чином неприємні сновидіння можуть означати здійснення жадань. Як ми переконалися тепер, це цілком можливо, завдяки перекрученню матеріалу у снах, внаслідок якого неприємне лише маскує приємне і бажане. Беручи до уваги наші припущення щодо другої психічної інстанції, можемо стверджувати, що неприємний сон справді містить щось неприємне для другої інстанції, але водночас здійснює бажання першої інстанції. Неприємні сни завжди здійснюють бажання, коли сон виходить з першої інстанції, бо друга здійснює аж ніяк не творчу, а лише захисну, гальмівну функцію [113]. Якщо ми обмежимося оцінкою того, що вносить у сон друга інстанція, ми ніколи не зрозуміємо смисл цього сну – всі таємниці, що досі спантеличували дослідників, залишаться нерозв’язними.

Факт, що сни мають таємний сенс, який завжди означає здійснення жадання, має доводитися шляхом аналізу в кожному окремому випадку. Я наведу приклади кількох снів з неприємним змістом і запропоную їхній аналіз. Це здебільшого сни пацієнтів з істерією, що вимагають докладного попереднього пояснення обставин, а іноді також обговорення психічних процесів, типових для істерії. Проте, як зазначалося, я не можу обминути цього технічного ускладнення, викладаючи свої аргументи.

Як згадувалося вище, коли я беруся до лікування хворих на неврози, їхні сни стають головною темою наших аналітичних сеансів, упродовж яких я маю давати пацієнтам вичерпні психологічні роз’яснення, завдяки яким я сам доходжу розуміння їхніх симптомів. У відповідь я майже завжди чую гострі заперечення – зрештою, не менш суворі за ті, що висувають проти мене критично налаштовані колеги. Мої пацієнти також неминуче заперечують тезу, згідно якої всі їхні сни містять у собі здійснення їхніх бажань. Ось кілька прикладів, що наводилися мені як аргументи на спростування моєї теорії.

«Ви твердите, що сни завжди здійснюють наші бажання, – починає одна дотепна пацієнтка. – Я вам розповім один сон, у якому, навпаки, моє бажання не здійснилося. Як ви його погодите зі своєю теорією? Мені наснилося таке:

Я хочу запросити гостей на вечерю, але у мене вдома немає нічого, крім копченого лосося. Я лаштуюся йти по покупки, але пригадую, що сьогодні неділя і всі крамниці зачинені. Я наміряюся зателефонувати знайомому постачальникові, але телефон, як на гріх, не працює. Я змушена відмовитися від бажання влаштувати вечерю».

Я відповідаю, звісно, що справжній сенс сну може з’ясувати тільки аналіз, хоча на перший погляд сон, цілком послідовний і доладний, дійсно видається запереченням здійснення бажань. «Але з якого матеріалу повстав цей сон? Адже вам відомо, що привід до сну слід завжди шукати у переживаннях попереднього дня».

Аналіз: Чоловік моєї пацієнтки, сумлінний і порядний гуртовий торговець м’ясом, повідомив напередодні дружині, що він надміру погладшав і хоче з цим щось вдіяти: він буде рано вставати і робити гімнастику, триматиме сувору дієту і, перш за все, не прийматиме запрошень на вечері. Сміючись, пацієнтка розвідає далі, що чоловік познайомився у ресторані, де зазвичай обідає, з одним художником, який неодмінно хотів написати з нього портрет, бо, мовляв, ніколи ще не бачив такої виразної чоловічої голови. Чоловік на те відповів у своїй грубуватій манері, що дякує за таку честь, але він цілковито впевнений, що художник віддав би перевагу бодай одній дівочій сідничці перед усією його головою [114]. Моя пацієнтка дуже закохана у свого чоловіка і часто дражнить його. Вона також просила його не купувати їй ікри. Я запитав її, що це означає?

Річ у тім, що їй давно хотілося щоранку ласувати бутербродами з ікрою. Але вона не наважується на таку витрату. Звісно, чоловік охоче купив би їй ікри, якби вона тільки сказала йому про своє бажання. Вона ж, навпаки, просила його не купувати їй ікри – щоб мати можливість потім дорікнути йому цим.

(Пояснення видається мені непереконливим. За такими незадовільними резонами зазвичай ховаються якісь потаєні думки. Досить згадати про пацієнтів Бернгейма [115], які виконували постгіпнотичні накази, а на питання про мотиви цих вчинків – замість відповісти: «Я не знаю, навіщо» – вигадували геть неправдоподібні пояснення. Мабуть, щось подібне в історії з ікрою. Я бачу, що моя пацієнтка створює собі у реальному житті нездійснені бажання. Її сон теж представляє здійснену відмову від бажання. Однак навіщо їй це нездійснення бажання?)

Наданих пацієнткою асоціацій недостатньо для тлумачення сну. Я домагаюся подальших підказок. Після короткої паузи, подолавши небажання бути цілковито відвертою, пацієнтка розповідає, що вчора відвідала свою подругу, до якої ревнує чоловіка, – бо він постійно робить тій компліменти. На щастя, подруга худорлява, а чоловікові подобаються пишні жінки. Про що ж вони розмовляли з худорлявою подругою? Звісно, про бажання подруги трохи погладшати. Подруга також запитала: «Коли ви запросите нас на вечерю? У вас завжди таке вишукане частування…»

Тепер сенс сну зрозумілий. Я можу сказати пацієнтці:

«Це все одно, якби ви подумали на її слова: “Авжеж! Зараз я тебе покличу, щоб ти у нас наїдалася, гладшала і ще більше припадала до смаку моєму чоловікові! Я радше взагалі званих вечер не влаштовуватиму”. Сон говорить вам, що ви не можете влаштувати вечері й, таким чином, здійснює ваше бажання в жоден спосіб не сприяти округленню форм вашої подруги. Про те, що людина гладшає від частувань у гостині, розповідав вам ваш чоловік, який, бажаючи схуднути, постановив не приймати запрошень на вечері. Нам бракує тільки одного елемента, який підтвердив би таке тлумачення. Ми не уточнювали значення копченого лосося. “Чому вам приснився лосось?” У відповідь чую: “Копчений лосось – улюблена страва моєї подруги”. Я випадково теж знайомий з цією дамою і можу підтвердити, що вона так само любить лосося, як моя пацієнтка ікру.

Той самий сон допускає іще одне, більш витончене тлумачення – зрештою, неминуче з огляду на одну супутню обставину. Два тлумачення не суперечать одне одному, а чудово поєднуються, даючи наочний приклад надзвичайно поширеної двозначності як снів, так і багатьох інших психопатологічних явищ. Моя пацієнтка, як знаємо, перед сном думала про нездійснене бажання (бутерброди з ікрою). Подруга її теж висловила бажання, а саме – поповнішати; і цілком закономірним є сон нашої дами, в якому бажання її подруги не здійснилося. Адже бажання моєї пацієнтки полягає саме в тому, щоб бажання її подруги (поповнішати) не реалізувалося. Натомість їй сниться, що не здійснилося її власне бажання. Сон набуває нового тлумачення, якщо припустимо, що уві сні вона бачить не себе, а подругу – тобто, якщо вона стає на її місце або, як слід би сказати, ототожнює себе з нею.

На мою думку, вона справді так зробила і, як доказ цього ототожнення, перенесла в реальне життя нездійснене бажання.

Яким, однак, є сенс істеричного ототожнення? З’ясування цього питання змушує нас дещо відхилитися від нашої теми. Ототожнення є надзвичайно важливим фактором у механізмі істеричних симптомів. Воно дозволяє хворим виявляти у своїй симптоматиці переживання не тільки власні, але також інших осіб – вони ніби страждають за інших і одноосібно виконують усі ролі великої вистави. Мені заперечать, що це істерична імітація, загальновідома як здатність істеричних пацієнтів відтворювати симптоми, які вони спостерігають у інших, – свого роду співчуття, піднесене до ступеня репродукції. Однак це визначення змальовує тільки психічний процес, за яким відбувається істерична імітація; трохи відмінним є, натомість, той шлях, яким протікає при цьому душевна дія. Остання є дещо складнішою за звичайну істеричну імітацію, оскільки відповідає несвідомому висновковому процесу, який розглянемо на прикладі. Припустімо, у лікаря, серед решти хворих у його палаті, є пацієнтка з характерними спазматичними нападами, і він не надто здивується, спостерігши якогось ранку істеричну імітацію цього симптому в інших пацієнток. Він радше скаже собі: «Інші побачили у неї цей симптом і стали його копіювати – це випадок психічної інфекції». Так, але психічна інфекція поширюється приблизно у такий спосіб: пацієнтки зазвичай знають одна про одну більше, ніж лікар про кожну з них, а після лікарського обходу обговорюють свої захворювання. У однієї з пацієнток трапляється напад; інші відразу дізнаються, що його спричинив лист з дому, спогад про любовну трагедію тощо. Вони співчувають їй, у них виникає узагальнений висновок, що, однак, не доходить до свідомості: якщо така причина викликала у неї напад, такі самі напади можуть траплятися також у мене, бо на мене діють такі самі причини. Якби цей висновок дійшов до свідомості, процес, імовірно, вилився б у страх перед такого роду нападами. Проте в іншій психічній сфері він завершується реалізацією самого нападу. Тому ототожнення – це не просто імітація симптому, а його засвоєння на ґрунті подібних етіологічних передумов, воно виявляє «подібність» і походить з підсвідомого спільного елемента.

Ототожнення в істерії найбільш часто вживається для вираження сексуальної спільності. Істерична особа через демонстрацію симптомів найчастіше (якщо не винятково) ототожнює себе з тими, з ким перебувала у статевих стосунках або з тими, хто мав зв’язки з тими, з ким мала й вона. Ця обставина відбилася у фразеології. Двоє кохають «одне одного» [Zwei Liebende sind «Eines»]^[116]. В істеричних фантазіях, так само як у снах, для ототожнення достатньо думок про сексуальні стосунки, яких у реальності може й не бути. У наведеному сні моєї пацієнтки вона, за законами істеричного мислення, виявляла до подруги ревнощі (які сама визнала безпідставними), ставлячи себе на її місце і ототожнюючи себе з нею через створення симптому (відмови від бажання). Суть процесу можна сформулювати так: моя пацієнтка уві сні займає місце подруги, тому що та займає її місце біля її чоловіка, а вона, моя пацієнтка, хотіла б піднестись на місце, яке в очах її чоловіка посідає ця подруга [117].

Заперечення моєї теорії з боку іншої пацієнтки – найдотепнішої з усіх – спростував той самий аргумент у навіть простішій формі: нездійснення одного бажання означало здійснення іншого. Одного дня я пояснив їй, що, на мій погляд, сни здійснюють бажання сновидців, а наступного дня вона повідомила, що уві сні вона виїхала зі своєю свекрухою до села на спільний відпочинок. Я на той час знав, що їй страшенно не хотілося згаяти літо разом зі свекрухою, і що вона саме зуміла уникнути цієї перспективи, забронювавши для себе місце на віддаленому курорті. Сон, натомість, скасував щасливе розв’язання; то хіба не є він виразним спростуванням моєї теорії? Безперечно. Інтерпретація сну не потребувала жодних спеціальних зусиль – він доводив хибність моєї теорії й, таким чином, здійснював її бажання, яке полягало в тому, щоб я помилявся. Бажання пацієнтки, щоб моя теорія виявилася помилковою, було пов’язане, насправді, з іншим, серйознішим питанням. Річ у тім, що саме на той час матеріал психологічного аналізу цієї пацієнтки виявив, як певні обставини у її минулому мали визначити її теперішній стан. Вона заперечувала мої висновки і не могла пригадати відповідних подій у своєму минулому. Незабаром, однак, ми таки переконалися, що я мав слушність. Відтак, бажання пацієнтки, щоб мої висновки виявилися помилковими, вилилося у сон про спільний відпочинок зі свекрухою, що, насправді, відповідало обґрунтованому бажанню, щоб обставини її минулого, які вона саме починала усвідомлювати, виявилися неправдивими.

Узагалі без жодного аналізу, за допомогою простого здогаду, я розтлумачив сон одного зі своїх гімназійних однокласників. Якось він прослухав мою лекцію, на якій я, зокрема, пояснював, що, на мою думку, сни представляють нам здійснення наших бажань. Повернувшись після лекції додому, мій приятель – а він був адвокатом – побачив сон, у якому нібито програв усі судові процеси. Він навідався до мене і розповів про свій досвід. Я ухилився від аналізу і сказав лише: «Що ж, ти не можеш вигравати геть усі справи». Однак подумав я інше: «Звісно, якщо я упродовж восьми гімназійних років був завжди першим учнем, а він вічно ходив у середнячках, не міг він уникнути бажання, щоб я бодай коли-небудь осоромився».

Інший, дещо похмуріший сон повідомила мені юна пацієнтка – теж як аргумент проти моєї теорії здійснення бажань. Ця дівчина розповіла: «Ви, мабуть, пам’ятаєте, що у моєї сестри зараз один син, Карл, – старший, Отто, помер, коли я ще мешкала з ними разом. Отто був моїм улюбленцем, я, фактично, його виховувала. Молодшого я теж любила, проте не так самозабутньо, як його брата. Сьогодні вночі мені раптом наснилося, що Карл помер. Він лежить у маленькій труні, ручки складені на грудях, навколо нього свічки – все, як тоді, коли ховали Отто, смерть якого мене так вразила. Скажіть мені, що це означає? Ви знаєте мене. Хіба я настільки лиха, щоб бажати смерті єдиній дитині своєї сестри? Чи мій сон означає, що мені б хотілося, нехай би радше помер Карл, ніж Отто, якого я любила набагато більше?»

Я запевнив її, що останнє тлумачення виключається. Трохи розваживши, я дав правильне тлумачення сну, яке пацієнтка потім підтвердила. Цього разу мені теж було нескладно, бо я знав історію її життя.

Рано осиротівши, дівчина виховувалася у своєї набагато старшої сестри. Там, серед друзів дому, вона зустріла чоловіка, який заволодів її серцем. Певний час видавалося, що їхні відносини розвиватимуться, щоб завершитися шлюбом, але, з так і не з’ясованих причин, на заваді щасливого розв’язання стало втручання сестри. Після розриву той чоловік перестав відвідувати сестру моєї пацієнтки, яка всю свою нереалізовану ніжність перенесла на маленького Отто, а після його раптової смерті виїхала від сестри. Однак вона не звільнилася тим від почуттів до втраченого коханого. Полюбити когось іншого вона не зуміла, хоча гордість змушувала її уникати цього чоловіка. Коли ж той, літератор за фахом, читав десь лекцію, вона користалася з нагоди, щоб побачити й почути професора, залишаючись непоміченою. Я пригадав, як, напередодні обговорюваного сну, вона розповідала мені про свій намір піти на певний концерт, бо там буде професор і вона зможе вчергове побачити його. Концерт мав відбутися саме того дня, коли вона переповідала мені свій сон. Тож витлумачити його було нескладно. Я запитав пацієнтку, чи пам’ятає вона якісь обставини, пов’язані зі смертю маленького Отто. Вона відразу відповіла: «Авжеж, того дня прийшов професор, і я, вперше після тривалої розлуки, побачилися з ним коло труни племінника». Це підтвердило мої припущення і я так витлумачив її сон: «Якби тепер помер другий ваш племінник, усе повторилось би. Ви б цілий день були у сестри; до неї напевно прийшов би професор, щоб висловити співчуття, і ви побачили б його за таких обставин, як тоді. Сон реалізує ваше бажання знову побачитися з ним, бажання, якому ви внутрішньо опираєтеся. Я знаю, що у вас у кишені квиток на сьогоднішній концерт. Ваш сон демонстрував нетерпіння, випереджаючи ваше побачення з цією людиною, яке має відбутися сьогодні ввечері».

Сон маскував заборонене бажання ситуацією, в якій такі бажання зазвичай придушуються, бо скорбота за померлим витісняє романтичні думки. Проте ймовірно, що навіть у реальній ситуації, яку так детально відтворив сон – біля труни свого улюбленця-племінника – вона нездатна була придушити ніжні почуття до професора, зустрівши його після тривалої розлуки.

Я геть інакше витлумачив подібний сон у іншої пацієнтки, яка замолоду виділялася своєю винахідливістю, дотепністю і життєрадісністю і виявила тепер всі ці риси під час лікування. Жінці приснилося, що її єдина п’ятнадцятирічна дочка померла і лежить перед нею у великій коробці. Пацієнтка, подібно до багатьох, навела свій сон як аргумент на спростування моєї теорії здійснення бажань, хоча сама передбачала, що присутність коробки, ймовірно, підкаже шлях до відмінного тлумачення сну [118]. Під час аналізу жінка пригадала, що напередодні вона була на вечірці, де, поміж рештою, розмова точилася навколо того, як багато відповідників до англійського слова «box» надає німецька: власне коробка [Schachtel], ложа [Loge], скриня [Kasten], ляпас [Ohrfeige] тощо. Інші елементи того самого сну показали, що пацієнтка згадала про спорідненість англійського слова «box» і німецького «Büchse» [119], й потім їй спало на думку, що «Büchse» вживають як вульгарну назву жіночих геніталій. Виявивши поблажливість до її уявлень про топографічну анатомію, можна було припустити, що дитина в «коробці» означає плід у материнському череві. На цьому етапі аналізу пацієнтка визнала, що сон справдив одне з її бажань. Так само як чимало молодих жінок, вийшовши заміж, вона не надто зраділа вагітності і не раз зізнавалася собі в бажанні, щоб дитина народилася мертвою. Якось, під час бурхливої сварки з чоловіком, вона стала бити себе кулаками по животі, щоб викликати викидень. Мертва дитина уві сні була здійсненням її бажання – але бажання, подоланого щонайменше п’ятнадцять років тому; тож не дивно, що пацієнтка не відразу це усвідомила – впродовж часу, що минув, багато що змінилося.

Група снів про смерть близьких людей, до якої, зокрема, належать два останніх, заслуговує на докладніший розгляд, і ми повернемося до цієї групи, обговорюючи типові сни. На багатьох інших прикладах я зумію показати, що, попри небажаний зміст таких снів, вони виявляють саме здійснення бажань.

Уже не пацієнт, а знайомий юрист, культурний, розумний чоловік, повідомив мені свій сон, застерігаючи від передчасних узагальнень щодо теорії здійснення бажань.

«Мені снилося, – розповів він, – що я, під руку з однією жінкою, підходжу до свого дому, де на мене чекає закрита карета. До мене підходить якийсь чоловік, називається поліційним агентом і наказує йти за ним. Я прошу його дати мені час, щоб владнати найнагальніші справи».

– По-вашому, я бажаю, щоб мене заарештували?

– Звісно, ні, – змушений я з ним погодитися. – Може, вам відомо, з якої причини вас хотіли заарештувати?

– Так, здається, за дітовбивство.

– За дітовбивство? Ви маєте знати, що цей злочин скоює тільки мати, вбиваючи новонародженого.

– Слушно [120].

– А які обставини передували сну? Що ви робили вчора ввечері?

– Я б не хотів про це говорити – справа делікатна.

– Я маю знати, інакше мусимо відмовитися від тлумачення вашого сну.

– Що ж, гаразд. Я ночував не вдома, а в однієї дами, з якою вже віддавна маю зв’язок. Під ранок я міцно заснув, і мені наснилося – ви вже знаєте, що.

– Ця жінка заміжня?

– Так.

– І ви не хочете мати від неї дитину?

– Ні, ні, це б розкрило наш зв’язок.

– Ви напевне уникаєте нормального коїтусу?

– Так, я виходжу за мить до еякуляції.

– Можу я припустити, що тієї ночі ви кількаразово вдалися до цього прийому і під ранок заснули з побоюванням, що не все зробили бездоганно?

– На кшталт того.

– Тоді ваш сон безперечно здійснив ваше бажання – запевнив, що у вас немає дитини, або – що, технічно, те саме – що ви цю дитину вбили. Проміжну ланку я можу вам надати. Пригадайте лишень, кілька днів тому ми з вами говорили, що запобіжні засоби від вагітності цілком дозволені, тим часом як будь-яке втручання після того, як утворився зародок, вважається злочином і карається за законом. Ми ще згадали про славетну середньовічну суперечку про те, коли саме душа вселяється у зародок – від цього залежить поняття дітовбивства як таке. Ви знаєте, либонь, похмурий вірш Ленау [121], що ставить на один щабель дітовбивство і запобігання вагітності.

– Дивним чином, про Ленау я згадав сьогодні вранці.

– То відгомін вашого сну. Я, натомість, спробую знайти у ньому ще одне здійснення бажання… Цю даму ви ведете під руку у свій дім. Ви ведете її до себе [122], замість того, щоб згаяти ніч у неї. Те, що здійснення бажання в основі вашого сну маскується вкрай неприємною подією, може мати більше, ніж одну причину. З моєї статті про етіологію невротичних страхів ви, можливо, знаєте, що я вважаю перерваний статевий акт однією з поширених причин їх виникнення. Тож не дивно, що після кількох повторень такого акту у вас виникло відчуття страху і стало одним з елементів вашого сну. Крім того, сон застосовує це відчуття для маскування реалізації бажання. Втім, це вичерпно не пояснює дітовбивства. Як ви прийшли до такого специфічно жіночого злочину?

– Мушу зізнатися вам, що кілька років тому я був причетний до справи однієї дівчини, яка зробила аборт, щоб звільнитися від наслідків зв’язку, що мала зі мною. Я, звісно, не схиляв її до такого вчинку, але тривалий час боявся, що справа набуде розголосу.

– Зрозуміло, цей спогад є другою причиною того, чому думка про ймовірність невдалого перерваного акту викликала у вас настільки неприємні відчуття.

Один молодий лікар почув згадку про цей сон на моїй лекції й, можливо, під його враженням вночі мав сон подібного типу, але на геть іншу тему. Напередодні він подав до магістрату свою податкову декларацію, яку заповнив цілком акуратно, надто, що декларувати йому випадало не так багато.

Лікареві, однак, приснилося, буцім до нього приходить знайомий, який побував на засіданні податкової комісії, і розповідає, що подані лікарем відомості визнали правильними, однак у комісії виникла до нього загальна недовіра, через що йому присудили чималий штраф.

Сон містить погано приховане здійснення лікаревого бажання здобути високий авторитет і велику дохідну практику. Воно нагадує анекдот про молоду дівчину, яку відраджували від заміжжя, переконуючи, що її наречений має неврівноважену вдачу і напевно битиме її у шлюбі. На що дівчина відказала: «Нехай би вже зараз почав бити!» Її гостре бажання вийти заміж примирило її з пов’язаною зі шлюбом сумною перспективою настільки, що вона вже її нібито навіть жадала.

Об’єднавши під спільним заголовком «сни, суперечні бажанням» усі сни, що ніби суперечать моїй теорії, оскільки їхнім сюжетом буває відмова від бажання або в них відбувається щось украй небажане, я простежую в них два принципи, з яких один я досі ще не згадав, хоча він відіграє чималу роль не тільки у снах, але так само у реальному житті. Одним з двох мотивів, що породжують такі сни, є бажання того, щоб я виявився неправим. Такі сни я постійно спостерігаю у своїх пацієнтів, коли вони опираються моєму методу лікування, і я майже завжди можу викликати штучно такі сни, пояснюючи пацієнтам свою теорію здійснення бажань [123]. Не варто дивуватися, якщо такі сни матимуть читачі цієї книжки – ладні зректися уві сні своїх бажань заради здійснення єдиного бажання – щоб виявилося, що я помиляюся. Наведу ще один приклад такого сну, що мала під час лікування одна дівчина, яка відвідує мої сеанси всупереч волі її родини і порадам домашніх авторитетів.

Уві сні, їй рішуче забороняють ходити до мене. Вона нагадує мені про мою обіцянку – в разі чого – лікувати її безкоштовно, а я відповідаю, що у фінансових питаннях ні до кого не схильний виявляти поблажливість.

У цьому сновидінні справді непросто простежити здійснення бажання, але у таких випадках поряд з однією загадкою можна завжди знайти іншу, розв’язання якої допоможе розв’язати першу. Звідки походять слова, які уві сні дівчина вклала у мої вуста? Я, зрозуміло, ніколи такого не говорив, але один з її братів, який має на дівчину найбільший вплив, нав’язав їй таку думку про мене. Сон дівчини прагне довести, що її брат мав слушність; а вважати свого брата в усьому правим вона схильна не тільки уві сні – це прагнення домінує у її житті й виступає одним з чинників її захворювання.

Сон, що, на перший погляд, наочно свідчить проти теорії здійснення бажань у снах, засвідчив у себе й витлумачив лікар Август Штерке (August Stärcke, Zentralblatt für Psychoanalyse 11, 1911):

«Я бачу у себе на останній фаланзі вказівного пальця лівої руки первинну сифілітичну виразку».

Виразність небажаного і позірна ясність змісту схиляє відмовитися від пошуків тлумачення цього сну. Та, якщо не побоятися труднощів аналізу, можна зауважити, що термін «первинна виразка» [Primäraffekt] виступає еквівалентом вислову «prima affectio» (лат. «перше кохання»), а огидна на вигляд виразка, за словами самого Штерке «заступає реалізацію бажання, пов’язаного з сильними почуттями».

Інший мотив виникнення снів, суперечних бажанням, настільки очевидний, що його легко проминути, як це було зі мною впродовж тривалого часу. Сексуальна конституція багатьох людей містить чимало мазохістських компонентів, що формуються завдяки перетворенню агресивних садистичних елементів на свою протилежність. Людей, що шукають насолоду не у фізичному болі, а у приниженнях і моральних стражданнях, можна визначити як «ідейних мазохістів». Ясно, що таким особам можуть снитися нездійснення чи відмови від бажань і саме в цьому полягає істинне здійснення їхніх бажань – задоволення їхніх мазохістських нахилів. На підтвердження наведу сон молодика, що в ранні роки свого життя мучив старшого брата, до якого мав гомосексуальний потяг. Нині у нього докорінно змінилася вдача, і він мав сон, що складався з трьох частин.

I. Старший брат «діймає» його. II. Двоє дорослих чоловіків пестять один одного. III. Брат продав підприємство, якиму майбутньому він сам мав намір керувати.

По завершенні останньої частини він прокинувся з болісним почуттям; а однак, це мазохістський сон, що містить здійснення бажання; тлумачення цього сну говорить: «Я дістав би по заслузі, якби брат покарав мене продажем підприємства за всі муки, що я йому був заподіяв».

Сподіваюся, що – аж до повстання чергового заперечення – наведені приклади і пояснення достатньо переконливо засвідчили, що сутність снів з неприємним змістом так само полягає у здійсненні жадань. Втім, я мушу визнати, що це питання не є вичерпаним і у подальшому я ще повернуся до снів, що містять переживання, пов’язані з невдоволенням.

Не випадково також тлумачення наведених снів щоразу приводило нас до питань, які, зазвичай, не люблять обговорювати чи навіть обмірковувати. Неприємне відчуття, що викликають такі сни, напевне ідентичне засторогам, які утримують нас (і здебільшого успішно) від обговорення чи обмірковування певних речей – засторогам, які ми мусимо долати, бо нам випадає цих речей торкнутися. Неприємні відчуття, що повторюються у снах, не виключають присутності в них здійснення бажань; у кожної людини є бажання, про які вона не зізнається ні іншим, ні, часто, навіть собі. З іншого боку, маємо всі підстави пов’язувати неприємний характер цих снів з явищем перекручення матеріалу у снах і виснувати з цього, що сни ці так деформуються і здійснення бажань у них так маскується через неприйняття закладеної в них теми чи потребою придушення відображених у цих снах бажань. Деформація у снах відбувається внаслідок діяльністю цензури. Щоб урахувати все, що дав нам аналіз неприємних снів, ми маємо доповнити формулу природи снів у такий спосіб: Сни – це (замасковане) здійснення (згніченого, витісненого) бажання[124].

Залишаються ще тривожні сни, що становлять особливий різновид снів з неприємним змістом і щодо присутності у них здійснення бажань виникає найбільше заперечень з боку багатьох опонентів. Однак тривожні сни пояснюються надзвичайно просто: вони не становлять нового аспекту у проблемі снів, а тільки ставлять нас перед проблемою розуміння природи невротичних страхів. Страх, що ми відчуваємо уві сні, лише позірно визначається змістом сну. Аналізуючи цей зміст, ми помічаємо, що він виправдовує страх уві сні не ліпше, ніж небезпека виправдовує фобію. Так, небезпека випасти з вікна змушує людину до обачного поводження коло вікна, але неможливо виправдати цією небезпекою фобію, що не дозволяє хворому взагалі наближатися до вікна. Те саме пояснення чинне у випадку тривожних снів: страх лише поверхнево пов’язаний тут з образами самого сну, а виникає він з геть інших джерел.

Зважаючи на тісний зв’язок страху у снах і страху при неврозах, я, розглядаючи перший, маю послатися на другий. Свого часу, в невеликій статті про тривожні неврози (Neurolog. Zentralblatt, 1895) я ствердив, що невротичний страх виникає з сексуального життя і відповідає пригніченому чи невдоволеному лібідо. Відтоді ця формула незмінно підтверджувалася. З неї також можна зробити висновок, що тривожні сни – це, по-суті, сновидіння з сексуальним наповненням: лібідо перетворюється в них на страх. Далі нам іще випаде нагода підтвердити цю тезу аналізом низки снів пацієнтів з неврозами. У подальшому обговоренні теорії снів я повертатимуся до питання про чинники виникнення тривожних снів і їхнього узгодження з теорією здійснення жадань.