Читать книгу Тлумачення снів - Зигмунд Фрейд, Josef Breuer - Страница 21

Коли аналіз сну про ін’єкцію Ірмі показав, що сон містить здійснення бажання, нас перш за все зацікавило питання, чи є універсальним такий характер снів, тож, на якийсь час, ми стримали будь-який інший інтерес, який міг виникнути впродовж тлумачення. Нині, маючи відповідь на поставлене питання, можемо повернутися назад, у початковий пункт нашого дослідження проблеми снів, залишивши на разі осторонь теорію здійснення жадань, нехай навіть ця тема ще не вичерпана остаточно.

Послуговуючись методом тлумачення снів, який розкриває їхній замаскований сенс, набагато вагоміший за їхній наочний зміст, ми маємо знову розглянути окремі проблеми снів і знайти задовільні розв’язання щодо здогадів і суперечностей, які здавалися нам незбагненними у світлі самого тільки наочного змісту снів.

У першому розділі я представив уявлення різних авторів щодо взаємин снів з реальним життям і щодо матеріалу снів. Згадаймо три головні особливості пам’яті у снах, які ми детально обговорювали і які залишилися нам незрозумілими:

1. Сни віддають перевагу враженням днів, що безпосередньо передували їм (Robert, 1886, стор. 46; Strümpell, 1877, стор. 39; Hildebrandt, 1875, стор. 11 і Hallam and Weed, 1896, стор. 410 і далі).

2. Сни добирають матеріал за принципами, відмінними від тих, якими керується пам’ять притомного стану – вони пригадують не істотне і важливе, а другорядне й незначне.

3. Сни послуговуються нашими спогадами з раннього дитинства; вони відтворюють подробиці з цього періоду, які здаються нам тривіальними і які у денному житті недоступні нашій пам’яті [125].

Усі ці особливості снів у виборі матеріалу дослідники, звісно, відзначали, вивчаючи їхнє наочне наповнення.

А. Недавнє і байдуже у снах

Аналізуючи власний досвід з метою визначення елементів наповнення снів, я, перш за все, переконуюся, що у кожному сні можна знайти зв’язок з переживаннями попереднього дня. Хоч би який сон я досліджував – свій чи чужий – щоразу така теза підтверджується. Беручи до уваги цю обставину, я схильний починати тлумачення снів з вивчення вражень попереднього дня, які цей сон викликали; у багатьох випадках такий шлях аналізу найкоротший. В обох моїх снах, докладно аналізованих у попередньому розділі (про ін’єкцію Ірмі й про мого дядька з русявою бородою), зв’язок з денними враженнями настільки очевидний, що не потребує дальших коментарів. Однак, щоб показати постійний характер цієї особливості, я наведу кілька прикладів своїх власних снів. Я описую тут свої сни лише настільки, наскільки це потрібно для визначення їхніх джерел.

1. Я відвідую будинок, у який мене насилу впускають… а тим часом якась жінка чекає на мене на вулиці.

Джерело: ввечері я мав розмову, в якій запевняв одну родичку, що вона змушена буде зачекати з певною покупкою, аж доки… тощо.

2. Я написав монографію про якусь (невизначену) рослину.

Джерело: напередодні вранці у вікні книгарні я бачив монографію про цикламени.

3. Я бачу на вулиці двох жінок – матір і дочку, з яких остання у мене лікується.

Джерело: Одна з моїх пацієнток напередодні ввечері повідомила мені, що її мати заперечує проти подальшого лікування у мене її дочки.

4. У книгарні С. і Р. я підписався на періодичне видання, коштом на 20 флоринів на рік.

Джерело: напередодні дружина мені нагадала, що я винен їй 20 флоринів з грошей на щотижневі витрати.

5. Я отримую листа від соціал-демократичного комітету, в якому до мене звертаються як до члена цієї партії.

Джерело: напередодні я отримав звернення від ліберального виборчого комітету і від президії Гуманітарного союзу, до якого я справді належу.

6. Я бачу людину на стрімкій скелі посеред морського краєвиду у стилі картин Бьокліна.

Джерело: Дрейфус перебуває на острові Диявола, звістка отримана мною саме в той час від родичів з Англії тощо.

Виникає питання, чи завжди зав’язка сну визначається враженнями попереднього дня, а чи може сягати у віддаленіші періоди осяжного часу. Питання це навряд чи набуде принципового значення, але я таки волів би висловитися на користь дня, що безпосередньо передує сну. Щоразу, коли мені видається, ніби джерелом сну стало враження дводенної чи триденної давнини, ретельніше дослідження переконує мене, що це враження повторилося напередодні, а отже, між днем первинного враження і сном виникає сполучна репродукція враження у день перед сном; поза тим, щоразу я спромагаюся знайти чинник, відповідальний за спогад про давніше враження.

З іншого боку, попри всі мої намагання, я не зміг визначити жодного біологічно значимого регулярного інтервалу між первинним враженням і його відтворенням уві сні. (Г. Свобода називає у цьому стосунку початковий інтервал у 18 годин) [126].

Г. Елліс, який теж приділяв увагу цьому питанню, стверджує, що він не знайшов такої періодичності відтворення вражень у своїх снах, «попри те, що шукав її». Він пригадує, зокрема, сон, у якому він перебуває в Іспанії і хоче відвідати місце, що зветься Дараус, чи Вараус, чи то Зараус. По пробудженні він не міг зрозуміти, про яку місцевість ідеться і відклав сон на поличку. Аж за кілька місяців він таки встановив, що станція між Сан-Себастьяном і Більбао називається Зараус – він проїжджав повз неї потягом за 250 днів до згаданого сну (Havelock Ellis, 1911, 227).

Я вважаю, що збудник кожного сну слід шукати серед вражень, «від моменту яких не минуло ще жодної ночі». Враження недавнього минулого (за винятком дня безпосередньо перед сном) відіграють у наповненні сну таку саму роль, як будь-які інші враження з періоду будь-якої давнини. Сон обирає матеріал з будь-якого періоду життя за умови, що цей матеріал з’єднується асоціативним ланцюжком з враженням дня, що безпосередньо передує сну («свіже» враження).

То чим пояснюється переважна роль свіжих вражень? Певні припущення з цього приводу дозволить нам зробити детальний аналіз одного з уже згадуваних снів. Я оберу для цього сон про монографію з ботаніки.

Я написав монографію про певну рослину. Книжка лежить переді мною, я її гортаю, оглядаючи складані кольорові таблиці. У кожний примірник вкладені засушені зразки рослин, як у гербарії.

Аналіз:

Вранці у вітрині однієї книгарні я побачив нову книжку під назвою «Рід Цикламени», імовірно – монографію про цю рослину.

Цикламени – улюблені квіти моєї дружини. Я докоряю собі, що рідко дарую їй квіти, які вона так любить. На думку про «дарувати квіти», я згадую бувальщину, яку розповідав нещодавно у колі друзів на доказ свого твердження, що часто ми забуваємо щось під впливом несвідомого наміру, і це дає можливість відгадати прихований намір того, хто щось забуває. Молода жінка, яка звикла, щоб на день її народження чоловік дарував їй квіти, якогось року не знайшла на своєму столику цього знаку любові і розридалася. Нагодився її чоловік, але не міг зрозуміти причини її сліз, аж доки вона йому сказала: «Сьогодні мій день народження». Він ляскає себе по лобі і вигукує: «Пробач, я просто забув!» – і хоче негайно йти, щоб купити їй квіти, але вона з того нітрохи не тішиться, бо в забудькуватості чоловіка бачить доказ того, що вона у його думках уже не посідає того місця, яке мала раніше.

Моя дружина зустріла днями цю пані, фрау Л., яка повідомила їй, що почувається добре і розпитувала про мене. Кілька років тому вона проходила у мене курс лікування.

Нова спроба: я дійсно колись написав монографію про певну рослину – мої дослідження властивостей коки привернули увагу К. Коллера[127], якого найбільше цікавили анестезійні властивості кокаїну. Я згадав про цю особливість алкалоїду у своєму дослідженні, але не піддав її детальному розгляду. Пригадую, що вранці після пробудження (до тлумачення його я взявся вже увечері) я мав своєрідний сон наяву про кокаїн. Якби, думав я, у мене виникла глаукома, я б вирушив у Берлін до свого друга і мене прооперував би у нього вдома офтальмолог, якого він би мені порекомендував. Цей хірург, не знаючи, кого він насправді оперує, либонь став би говорити про те, як полегшило такі операції запровадження кокаїну, а я не подавав би знаку, що й сам причетний до цього відкриття. Моя фантазія переходить у роздуми про те, як складно буває лікареві віддячувати за професійну допомогу своїм колегам. Берлінському офтальмологові, який мене не знає, я б, звісно, зумів сплатити за операцію. Пригадавши цей сон наяву, я зрозумів, що за ним стоїть спогад про певне моє переживання. Невдовзі після відкриття Коллера мій батько захворів на глаукому; мій друг, офтальмолог, доктор Кеніґштайн, зробив йому операцію, а доктор Коллер, забезпечуючи кокаїнову анестезію, зауважив, мовляв, у цій операції беруть участь усі, кому медицина завдячує відкриттям анестезійних властивостей кокаїну.

Відтак я лину думкою до останнього разу, коли згадував про цю історію з кокаїном – кілька днів тому мені до рук потрапила збірка, видана вдячними учнями до ювілею їхнього вчителя й завідувача лабораторії У переліку здобутків лабораторії згадувалося, що саме в ній Карл Коллер відкрив анестезійні властивості кокаїну. Я раптом усвідомлюю, що мій сон пов’язаний з подіями попереднього вечора. Я проводжав д-ра Кеніґштайна додому і почав з ним розмову з приводу певного питання, що ніколи не залишає мене байдужим. Доки ми закінчували розмову у холі докторового будинку, нагодився Ґертнер[128] зі своєю молодою дружиною. Я не втримався від щирого компліменту, зауваживши, який у них обох квітучий вигляд. Проф. Ґертнер є одним з авторів ювілейної збірки, про яку я щойно згадував і, мабуть, саме його поява нагадала мені про неї. Ім’я фрау Л., розчарування якої на день народження я змалював вище, теж виринало у нашій з д-ром Кеніґштайном розмові – щоправда, з іншого приводу.

Спробую також витлумачити інші елементи мого сновидіння. До монографії вкладені засушені зразки рослин, якугербарії. З гербарієм у мене пов’язаний один гімназійний спогад. Якогось разу директор нашої гімназії доручив учням старших класів переглянути і почистити гербарій нашого ботанічного кабінету. У ньому завелися хробаки, книгогризи. До мене директор либонь не мав достатньої довіри, тож дав мені лічені кілька сторінок. Як зараз пам’ятаю, то була родина хрестоцвітних. До ботаніки я ніколи не мав особливої схильності. Раніше, на іспиті з цієї дисципліни мені випало визначати саме хрестоцвітні, і я їх не впізнав. Я, напевне, провалив би іспит, якби не мої теоретичні знання. Від хрестоцвітних я переходжу до складноцвітих. Мені спадає на думку, що до складноцвітних належать артишоки, а вони мої улюблені квіти

125

Ясно, що переконання Роберта, буцімто призначення снів полягає у розвантаженні нашої пам’яті від незначних вражень дня, не можна визнати правильним, якщо у снах нерідко спливають байдужі спогади нашого дитинства – інакше з цього слід би зробити висновок, що сни вкрай недосконало виконують свою функцію (прим. авт.).

126

Як я вже згадував у післямові до першого розділу, Герман Свобода (Swoboda, 1904) надає великого значення відкритим Вільгельмом Флісом біоритмам, що становлять інтервал у двадцять три дні і двадцять вісім у сфері душевної діяльності, і стверджує, що ці періоди відіграють вирішальну роль щодо появи у снах тих чи інших елементів. Правильність такого твердження не позначилась би істотно на тлумаченні снів, але відкрила б нове джерело походження матеріалу. Нещодавно я проаналізував власні сни з метою справдження цього аспекту «теорії періодів», відібравши для цього такі елементи наповнення снів, час появи яких у житті можна було визначити точно.

I. Сон з 1 на 2 жовтня 1910 року.

(Уривок)… Я десь в Італії. Ми з моїми трьома дочками в антикварній крамничці, і вони, сидячи у мене на колінах, показують мені дрібні коштовності. На одну з пам’яток я кажу: «А оце я вам подарував». Я чітко бачу перед собою невеличкий барельєф, у якому пізнаю профіль Савонароли.

Коли я востаннє бачив портрет Савонароли? Згідно з моїм нотатником, 4 та 5 вересня я був у Флоренції, де мені закортіло показати своєму супутникові медальйон з рисами обличчя фанатичного ченця на площі Синьйорії, на місці, де його спалили. Від моменту цього враження до його відтворення уві сні минуло 27 + 1 днів – «жіночий період» за Флісом. Та висновок підважується тим фактом, що напередодні самого сну мене відвідав колега (вперше після мого повернення), якому я від давнього часу дав прізвисько Раббі Савонарола. Він привіз до мене пацієнта, покаліченого в аварії Понтеббського експреса, яким я сам подорожував тиждень тому, що змусило мене пригадати недавню мандрівку Італією. Тож поява уві сні «Савонароли» пояснюється візитом колеги напередодні сну, а 28-денний інтервал втрачає своє переважне значення.

II. Сон з 10 на 11 жовтня.

Я працюю в університетській хімічній лабораторії. Гофрат Л. («гофрат», висока посада, «радник двору». – Прим. пер.) запрошує мені піти з ним кудись і простує переді мною коридором, тримаючи у піднесеній руці лампу чи щось на кшталт і проникливо (чи пронизливо?) вдивляючись вдалину; у нього дивна постава з витягнутою шиєю. Ми виходимо на велику площу… (Решта забулася).

У цьому сні найнезвичніше те, як радник Л. тримає лампу (або лупу), уп’явшись очима кудись вдалину. Л. я не бачив багато років, але розумію, що він тільки заміняє собою іншу, видатнішу постать – Архімеда, пам’ятник якому стоїть коло фонтану Артеміди у Сиракузах саме в такій позі з лупою, з поглядом, спрямованим на римське військо, що обложило місто. Коли я вперше (чи востаннє) раз побачив цю статую? Згідно з моїми нотатками, я побував у Сиракузах 17 вересня ввечері, і, таким чином, до сну справді минуло 13 + 10 = 23 дня – «чоловічий період» за Флісом.

Як на лихо, детальніший аналіз цього сну так само підважує роль визначеного інтервалу. Приводом до сну стало отримане напередодні сну повідомлення, що клініка, в аудиторії якої я читаю свої лекції, переїжджає в інше місце. Нове приміщення мені геть не подобалося, і я подумав, це все одно, що не мати взагалі жодної аудиторії; відтак я полинув думками до початку своєї професорської діяльності, коли я справді не мав жодної аудиторії, а мої намагання здобути приміщення наштовхувалися на неприхильність високоповажних гофратів і професорів. Я звернувся тоді до Л., який на той час перебував на посаді декана і якого я вважав дружньо до мене налаштованим. Він обіцяв допомогти, але не дотримав обіцянки. У моєму сні він – Архімед, який дає мені ποῦ στῶ (грець. «точка опори» – власне, відкриття Архімеда. – Прим. пер.) і веде мене до нового приміщення. Тлумачення показує, що у сні не бракує мотивів помсти й власної гідності. В будь-якому разі, без цього приводу мені навряд чи приснився б тієї ночі Архімед; і я не знаю, чи сильні й ще свіжі враження від сиракузького пам’ятника не відбились би уві сні через інший проміжок часу.

III. Сон з 2 на 3 жовтня 1910 року.

(Уривок)… Мені сниться, що професор Озер особисто добирає для мене дієту, яка має заспокійливо подіяти на мене… (Решта забулася).

Такий сон був реакцією на розлад травлення того дня. Я розважував, чи не звернутися до кого-небудь з колег по призначення мені дієти. Уві сні я обираю для цього померлого влітку Озера через те, що недавно (1 жовтня) помер інший університетський викладач, якого я надзвичайно поважав. То коли помер Озер? І коли я дізнався про його смерть? Згідно з некрологом у газетах, він помер 22-го серпня; та, оскілки я на той час перебував у Голландії, куди мені регулярно надсилали віденські газети, я прочитав звістку про його смерть 24 або 25 серпня. Проміжок цей не відповідає жодному біологічному періоду, становлячи (7 + 30 + 2) 39 або навіть 40 днів. Я не пригадую, щоб за весь цей час я говорив чи бодай думав про Озера.

Такі різні за своєю тривалістю періоди, які, без спеціальних маніпуляцій, не узгоджуються з теорією біоритмів, трапляються у моїх снах значно частіше, ніж такі, що відповідають біологічним інтервалам. Єдина часова закономірність, яку я спостерігаю постійно, – це зв’язок між сном і враженнями дня, що йому передує безпосередньо, як я зазначив у тексті вище (прим. авт. у вид. з 1911).

127

Автор виділяє у тексті це прізвище, омонім якого, «Koller». німецькою означає «істерика, напад шаленства» (прим. пер.).

128

Автор так само виділяє у тексті прізвище Gärtner, омонімічне слову «садівник» (прим. пер.).