Читать книгу Чотири після півночі (збірник) - Стівен Кінг - Страница 67
Ленґоліери
Перша після півночі
Розділ 6
10
Оглавление– Господи всеблагий, уже смеркає!
Люди, що стояли біля вікна, озирнулися на Руді Воріка, який приєднався до них.
– Ви ж мусили стерегти того вар’ята, – зауважив Дон.
Руді дратівливо відмахнувся:
– Він вимкнувся, як те світло. Я думаю, той удар поперекидав меблі у нього в голові сильніше, ніж ми собі спершу уявляли. Що тут відбувається? І чому це смеркається так швидко?
– Ми не знаємо, – сказала Бетані. – Просто чомусь так. Як гадаєте, той навіжений чувак запав у кому чи щось таке?
– Не знаю, – відповів Руді. – Але якщо так, нам не треба більше за ним наглядати, хіба ні? Ох, Ісусе мій, що за моторошні звуки! Такі звуки, наче в планері з бальсового дерева шарудить ціла зграя накокаїнених термітів. – Здавалося, це вперше Руді геть забув про власний шлунок.
Дайна підняла обличчя до Лорел:
– Гадаю, нам варто перевірити, як там містер Тумі, – сказала вона. – Я непокоюся за нього. Я певна, що йому страшно.
– Якщо він непритомний, Дайно, ми нічого не можемо…
– Я не думаю, що він непритомний, – тихо промовила Дайна. – Я не думаю навіть, що він заснув.
Якусь мить Лорел, вагаючись, дивилася на дівчинку, а потім взяла її за руку.
– Гаразд, – сказала вона. – Давай подивимося.