Читать книгу Чотири після півночі (збірник) - Стівен Кінг - Страница 77

Дон спускався першим по ескалатору, а внизу на мить зупинився, риючись у себе в кишені. Звідти він видобув якусь прямокутну річ, що тьмяно зблиснула в темряві.

– Це моя «Зіппо», – пояснив він. – Як гадаєш, вона загориться?

– Не знаю, – сказав Алберт. – Може… на якийсь час. Краще вам не засвічувати запальничку до того, як з’явиться необхідність. Я сподіваюся, вона горітиме. Без неї нам не вдасться тут нічого роздивитися.

– А де те місце, «Послуги аеропорту»?

Алберт показав на двері, крізь які менш як п’ять хвилин тому пройшов Креґ Тумі.

– Прямо там.

– Ти вважаєш, вони незамкнені?

– Ну, – сказав Алберт, – є тільки один спосіб цього дошукатися.

Вони вирушили через зал, Дон так само вів перед зі своєю запальничкою в правій руці.