Читать книгу Управління життєвим циклом корпорацій - Іцхак Калдерон Адізес - Страница 53

Дуже важко розрізнити, чи компанія ще на стадії Пізнього розквіту, чи вже на етапі Спаду (Fall). Поведінка однакова. Відмінність полягає в тому, як часто проявляються характеристики Розквіту і як довго триває ця поведінка. З цієї причини я представляю Пізній розквіт та Спад як єдину стадію життєвого циклу.

Компанія на стадії Пізнього розквіту / Спаду – це компанія, що протягом певного часу почувається задоволеною (можливо, самовдоволеною). Вона й досі сильна, але починає втрачати гнучкість. Вона використала майже всю інерцію розвитку, накопичену протягом стадій зростання, і починає втрачати свою рушійну, творчу силу – прагнення змінюватися, створювати щось нове. Організація потерпає від настанови, що формулюється таким чином: «Якщо не зламалося – не лагодь». Компанія втрачає дух креативності, інновацій, ентузіазм до змін, що привели її до Розквіту.

Зі зниженням гнучкості організація розслабляється. Вона ще орієнтована на результат та добре організована, але в ній менше суперництва, ніж на попередніх стадіях. Люди дедалі більше дотримуються старих пріоритетів та покладаються на те, що працювало в минулому. Стабільна позиція компанії на ринку дала їй відчуття безпеки, що в довгостроковій перспективі може виявитися необґрунтованим. Час від часу пробуджуються креативність або відчуття нагальної потреби, але такі спалахи стають дедалі коротшими. Домінує методичність, і щоб уникнути загроз для попередніх досягнень, люди обирають консервативні підходи.

На противагу ранішим стадіям люди проводять дедалі більше часу в кабінетах, розмовляючи одне з одним, скорочують час спілкування із клієнтами чи на виробництві. У військових організаціях ви можете побачити, як це явище виявляється у співвідношенні бойових та допоміжних підрозділів. В організаціях, що надають соціальні послуги, це виявляється у кількості реальних соціальних працівників, що піклуються про сім’ї та дітей на виїзді, на противагу кількості адміністративних соціальних працівників, так само або й краще навчених, які перебувають в офісі. У звіті про прибутки та збитки це виявляється у зростанні загальних та адміністративних витрат як відсотка від доходів порівняно з експлуатаційними витратами як відсотком від доходів. На макрорівні це можна оцінити за зростанням державних витрат як відсотка від ВНП.

Якщо під час стадій зростання суперечки були нестриманими й голосними, тепер люди висловлюють свою думку із боязкою усмішкою, наче кажуть: «Насправді це не так і важливо». Відчуття гострої необхідності більше немає. Люди не заперечують проти тривалих нарад. Коли їх просять відвідати нараду, вони більше не сперечаються й не гніваються. Ніхто не кричить: «Де, в біса, мені знайти час на ще одну нараду?» Атмосфера явно стає формальнішою. Надалі, коли організація старіє, люди приходять на наради, бо хочуть захистити власну територію, а не інтереси компанії. Наради стають місцем для політиканства.

На етапі Пізнього розквіту / Спаду ідеї вислуховуються, але практично ніхто не в захваті від розвідування нових територій. Як і в компаніях на етапі Раннього розквіту, люди досі обговорюють довготермінові стратегії, але в процес ухвалення рішень дедалі частіше просочуються короткострокові міркування.

Ба більше, змінюються центри влади. Владу отримують керівники, що займаються фінансовими та юридичними питаннями, і замість усього, що нова владна група вважає «концептуально неточним мисленням», запроваджується вимірювання. Інтуїція та судження відіграють дедалі меншу роль, тоді як усім керують факти, цифри та формули.

Організації на стадії Пізнього розквіту / Спаду вагаються, чи треба ризикувати. Продажі зростають, але доходи, що їх приносять нові продукти, яких не існувало, скажімо, три роки тому, знижуються. Дуже часто нові продукти не стають справжніми проривами. Це просто певне вдосконалення продукту. Дух підприємництва підупадає. (Детальні прояви цієї поведінки та її причини розглянуто в наступних розділах).

Якщо підприємництво так і залишатиметься пасивним, постраждає здатність компанії задовольняти змінні потреби споживачів

Компанія зісковзує в Аристократизм (наступну фазу життєвого циклу) невловно. Це не супроводжується значними перехідними подіями, як під час руху від однієї стадії зростання до іншої. Від Розквіту й далі рух життєвим циклом – це процес погіршення. Коли організації зростають, вони досягають точок переходу, викидають бруньки та квітнуть. Однак коли організації старіють, у постійному процесі поступового руйнування немає чітких пунктів. Це процес згасання.