Читать книгу Проста послуга - Дарсі Белл - Страница 6

Привиди з минулого

Привіт, мамусі!

Ви пам’ятаєте, як часто я писала про те, що воліла не показувати Майлзу, яка була вбита горем, коли його тато, Девіс, загинув унаслідок нещасного випадку разом із моїм братом, Крісом.

Був чудовий суботній день. Девіс втратив керування нашим вінтажним «Камаро», і вони врізалися в дерево. Увесь наш світ змінився за одну хвилину.

Я втратила двох чоловіків, які тільки й мали для мене значення в цілому світі, не рахуючи тата, який помер, коли мені було вісімнадцять. А Майлз втратив не лише батька, а й дядька, якого дуже любив.

Майлзу було лише два, але він бачив моє горе. Я мусила бути сильною заради нього, не розпадатися на скалки, коли він засинав. Тож можете вважати, що у мене була добра (якщо таке можна назвати «доброю») підготовка до того, щоб не дати хлопцям запідозрити, якою схвильованою я була через Емілі.

Вклала хлопців у ліжко і випила ще келих вина, щоб заспокоїти нерви. Уранці прокинулася з головним болем, але вдавала, що все гаразд. На мою користь зіграло те, що Нікі часто залишався в нас, тож це не видавалося дивним. У Нікі й Майлза однаковий розмір, тому Нікі міг вдягтися в одяг Майлза. Ще однією ознакою того, що Емілі збиралася забрати Нікі, було те, що вона не дала йому змінного одягу, як це завжди робить, коли він збирається залишитися на ніч.

Емілі досі не подзвонила. Мій стан наближався до панічного. Руки так тремтіли, що, коли я насипала дітям кукурудзяні пластівці, хрусткі кружальця розсипалися по всьому столу і по підлозі кухні. Здається, я не сумувала так навіть за Девісом – людиною, яка допомагала мені, з якою я завжди радилася, яка мене заспокоювала.

Я вирішила, що завезу дітей до школи, а вже потім намагатимуся розібратися в ситуації. Хоча й не уявляла, кому телефонувати. Знала, що Шон, батько Нікі й чоловік Емілі, був десь у Європі, але я не мала номера його мобільного.

Я майже чую, як мамусі думають уголос, що я порушила власні ж правила: НІКОЛИ НЕ БЕРИ ДО СЕБЕ ЧУЖУ ДИТИНУ БЕЗ ДОДАТКОВОЇ КОНТАКТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Треба мати мобільні й стаціонарні номери обох батьків. Номер близького родича або того, хто має повноваження ухвалювати медичні рішення. Назву і телефон страхової компанії дитини.

Але ж у мене був номер – Елісон, няні. Вона відповідальна людина. Я їй довіряю, хоча ви знаєте, що я з осторогою ставлюся до того, щоб дітей виховували няні. Елісон повідомила, що Емілі сказала їй: Нікі ночуватиме у Майлза. Добрі новини! Я не запитала, чи сказала Емілі, на скільки залишиться Нікі. Боялася, що це матиме такий вигляд, ніби ми не досить тісно спілкуємося, і до того ж ви, мамусі, знаєте, які ми чутливі, коли справа стосується нашої компетентності.

Ви зараз подумаєте, що я не лише безвідповідальна, а й просто ненормальна, – проте скажу вам, що я не мала номера мобільного тата Нікі. Цьому немає виправдань. Я можу лише попросити вас не судити мене.

Завезла дітей у садок і сказала місіс Керрі, їхній чудовій учительці, що діти ночували в мене. Невідь-чому мала таке відчуття, що в Емілі будуть проблеми, якщо скажу, що вона не приїхала додому і не зателефонувала. Ніби… ніби я скаржуся на неї. Засуджую її за те, що вона погана мати.

Я сказала, що не можу додзвонитися Емілі, але впевнена, що з нею все гаразд. Мабуть, ми не зрозуміли одна одну щодо того, як довго Нікі лишатиметься в нас. Але, про всяк випадок, чи не могли б ви дати номер Шона, батька Нікі? Місіс Керрі сказала, що Емілі згадувала в розмові про те, що її чоловік зараз у відрядженні в Лондоні.

Я подобаюся вчителям Майлза. Усі вони читають мій блог. Вони цінують мої позитивні відгуки про школу, а я переказую їм щонайтепліші почуття й обійми за те, яку увагу вони приділяють нашим дітям.

Місіс Керрі дала мені номер Шона. Але я бачила (з-понад телефона), що вона дивиться на мене з певною недовірою. Я сказала собі, що поводжусь як параноїк, що вона намагається бути уважною, а не схвильованою. Намагається не судити.

Отримавши номер Шона, я трохи заспокоїлася. Треба було одразу ж йому зателефонувати. Не знаю, чому я цього не зробила.

Натомість зателефонувала в компанію Емілі.

«Денніс Найлон Інкорпорейтед». Ну от. Я це сказала. Для мене і багатьох із вас, мамусі, Денніс Найлон – той, ким для наших мам були Діор та Шанель. Недосяжний і всемогутній бог моди, яку ми не можемо собі дозволити.

Попросила юнака (майже всі, хто там працює, окрім Емілі, мало не діти), який узяв слухавку, з’єднати мене з офісом Емілі Нельсон. Її асистентка втисячне запитала мене, хто я така, власне. Гаразд, зрозуміло. Валері ніколи мене не бачила. Та невже в її житті так багато «Стефані»? А в житті Емілі?

Я сказала, що я мама найкращого друга Нікі. Валері повідомила, що їй шкода, але саме зараз Емілі ненадовго вийшла з офісу. Я відповіла, що мені теж шкода.

Нікі ночував у мене, і Емілі не прийшла по нього. З ким я могла поговорити? Я подумала, що у кожної мами має бути така Валері. Асистентка. Ми працюємо так багато і так часто потребуємо допомоги.

У Девіса було два асистенти: Еван та Аніта. Талановиті молоді дизайнери. Часом мені здається, що в цілому світі лише у мене немає асистента. Звісно ж, я жартую. У нас є набагато більше, ніж у решти людей, але…

Було очевидно, що щось не так. Валері сказала, що вона одразу ж мені зателефонує. Але ніхто так і не зателефонував.

Я писала про те, які дурні, болісні кордони виростають часом між мамами, які працюють, та мамами, які сидять удома. Завжди мовчала про це – але насправді ледь-ледь, зовсім трішечки, заздрила кар’єрі Емілі. Розкіш, пристрасті, майже безкоштовний одяг! Номери телефонів зірок, покази мод… Усі ці неймовірні речі, якими займалася Емілі, поки я вдома готувала сендвічі з арахісовим маслом, витирала розлитий яблучний сік і вела блог. Щоправда, не слід недооцінювати того, яку радість і вдячність приносить мені те, що я можу залишатися на зв’язку з тисячами (на даний момент) мам у всьому світі. Я також знаю, як Емілі бракувало багатьох звичайних речей, якими ми з Майлзом займалися щодня.

Одначе не схоже було, щоб хтось в офісі Емілі був схвильований. Вона працювала там майже відтоді, як випустилася з коледжу. Денніс мав би звернутися в службу новин і благати, щоб її знайшли.

Розслабся, Стефані. Заспокойся. Не так довго її немає.

Дякую, матусі. Мене заспокоює думка про те, що ви це читаєте.

З любов’ю,

Стефані.