Читать книгу Проста послуга - Дарсі Белл - Страница 7

Це все моя провина?

Привіт, мамусі!

Яка ж я типова мама! Уже встигла переконати себе, що все це моя провина. Напевне, Емілі віддала мені Нікі на кілька днів, а не на одну ніч. Тоді чому я певна, буцімто вона сказала, що Нікі не ночуватиме в мене, що вона забере його о дев’ятій?

Багато хто з нас ділився тут враженнями про те, як важко мамам зберігати зв’язок із реальністю – знати, який сьогодні день, чого від нас очікують, що нам казали, а що – ні. Немає нічого простішого, ніж переконати маму, що вона у чомусь винна. Навіть якщо вона не винна. Особливо якщо не винна.

Зрештою я так розпсихувалася, що майже сподівалася побачити Емілі, яка стоїть під великим дубом біля входу в школу – на тому місці, де вона зазвичай чекає на сина по п’ятницях. Я так переконала себе, що вона буде там, що на частку секунди мені навіть здалося, що я її бачу.

Але то не могла бути вона. Бодай тому, що сьогодні середа. Мені знайомо, як душа втікає у п’яти, коли ти ніде не можеш знайти свою дитину і цілу вічність, поки її шукаєш, тобі здається, що серце ось-ось розірветься. Був період, коли Майлз постійно від мене ховався, і мене щоразу аж трусило.

Чекайте, у мене є план. Далі буде.

З любов’ю,

Стефані.