Читать книгу Притулок пророцтв - Дэниел Киз - Страница 14

Вейбридж, штат Огайо

Дуґан випливав із глибин пульсуючого болю в голові, то виринаючи, то занурюючись назад. Що за чортівня? Сучка Салінас хотіла його вбити. Чому? Із чималим зусиллям він сів прямо і зіперся об стіну. Озирнувся, шукаючи очима клаптик паперу. Мабуть, Салінас його забрала. Що в ньому було такого, щоб так психувати?

Дуґан заплющив очі. Дякувати Богу, ударом йому не відбило пам’ять.

Мабуть, це з якоїсь лекції Тедеску. Перший рядок більш-менш зрозумілий: девіз священної війни мусульман проти християн. А «Іншалла» – це заклик до Аллаха.

По щоці щось текло. Він чудово знав, що це. Похитуючись, звівся на ноги.

Задзвонив його захищений мобільний STU-III. Скривавленою рукою Дуґан натис на кнопку.

– Так.

– Увімкніть захищений режим, Стоматологу.

– Що? – у голові ще й досі паморочилося.

– Скористайтеся криптоключем, розмова мусить бути зашифрована.

Порившись у кишені серед ключів від машини, Дуґан знайшов криптоключ і натиснув на кнопку шифрування.

– Кажіть.

– Це Кимвал.

– Хоч ви не пориваєте зв’язок. Що трапилось?

– Харон отримав сигнал від Шатерника. Офіцерка «Моджахедін-е Халк» зараз перебуває в Афінах, щоб завершити перемовини про союз із «Сімнадцятим листопада».

– Відомо, про які часові межі йде мова?

– Урядові джерела повідомляють, що Буш збирається зіграти на випередження і першим напасти на Ірак. Шатерник каже, що якщо моджахеди знайдуть спільну мову із «Сімнадцятим листопада», то й самі зіграють на випередження і влаштують теракт у нашій країні.

– Коли мені вирушати до Греції?

– Зараз.

– Я заїду в Цинциннаті і спакуюся.

– Немає часу. У Вейбриджському університеті є льотна школа і аеродром.

– Але ж він, мабуть, малесенький.

– Для СТУІЗ підійде.

Дуґан потряс головою, намагаючись прояснити думки. Пульсуючий біль ледь не звалив його з ніг. Літаками Системи транспортування ув’язнених та іноземних злочинців Федеральна служба судових виконавців перевозила як місцевих, так і чужоземних порушників закону до інших судових округів, виправних закладів та за кордон. Нещодавно департамент з міжнародної співпраці міністерства юстиції почав використовувати їх для термінової екстрадиції підозрюваних з інших країн.

– А СТУІЗ навіщо?

Ліз не відповідала довго, незвично довго.

Дуґан зрозумів: клубок заплутується ще дужче.

– Плани міняються. Директор хоче, щоб вас переправили до Греції таємно, в обхід митного контролю і еміграційної служби. Вас не призначають представником правоохоронних органів при посольстві. Капітан Еліаде припускає, що жодного терориста «Сімнадцятого листопада» не заарештували і навіть не виявили зокрема і через те, що багато грецьких професорів, впливових політиків і навіть суддів прихильно ставляться до цієї організації.

Це пояснювало поведінку міс Салінас.

– У нього в студентському середовищі уже є свій агент під прикриттям, – вела далі Ліз. – Директор наказав мені переказати певну суму у євро на рахунок у афінському банку «Олімпія» на ім’я Спіроса Діодоруса. Усі документи і посвідчення я надішлю вам через філію «Амерікан Експрес», що на площі Сінтагма.

– Яке посвідчення?

– Аспіранта у політехнічному університеті, де «Сімнадцяте листопада» розпочинало свою діяльність.

– Що?

Та зв’язок перервався. Дуґан за інструкціями почекав дві секунди, перш ніж витягти криптоключ. Принаймні міс череп-Салінас не забрала його портфеля. Він підібрав його з підлоги і, спотикаючись, вийшов з кабінету Тедеску. Перетнув хол, дістався до паркінгу. Жбурнувши портфель на пасажирське сидіння, обережно сів за кермо свого «Мазератті». Авто зі скрипом рушило з місця, вихляючи то туди, то сюди на двосмуговій дорозі. Дивно, як він взагалі цілим доїхав до університетського аеродрому.

Дуґан зупинився біля бетонованої злітної смуги, на якій уже чекав «Лірджет». Тільки-но він виліз із машини, як підійшов чоловік у формі федерального судового виконавця США, викрутив йому руки за спину і заклацнув на них кайданки.

– Якого дідька?!

– Не пручайтеся, так треба.

– Для чого?

– Вас транспортуватиме ІМП.

– Що це означає?

– Імміграційна і митна поліція. Це стандартна процедура, щоб позбутися підглядача на випадок, якщо за вами хтось стежив. Даруйте за незручності. Зніму кайданки в літаку.

– Нічого собі, стандартна процедура, трясця вашій матері!

– Це вже звичка. Ще дуже часто підозрюваних у тероризмі роздягають і натягують їм на голови спеціальний ковпак.

– Ой, не треба. У мене забій голови, ще, чого доброго, знепритомнію. Можна було і не стягувати кайданки так міцно.

– Якщо я послаблюватиму їх зараз, це викличе підозри.

Дуґан помітив, як ще один поліціант сів у його «Мазератті» і кудись поїхав.

– Куди це, чорт забирай, він забирає мою машину?

– У гараж в Цинциннаті, доки ви не повернетеся, – конвоїр допоміг Дуґану піднятися трапом і пролізти в люк. – Я хочу сказати, якщо повернетеся.

– Гей, полегше з формулюваннями!

У салоні судовий виконавець звільнив йому руки.

– Мені шкода, але це студмістечко. Тут можуть бути інформатори «Сімнадцятого листопада» та МЕХ з іноземних студентів, що приїхали по обміну. Усе мусило мати переконливий вигляд.

– Я сьогодні ні рісочки в роті не мав, – поскаржився Дуґан.

– Я принесу вам щось попоїсти, коли наберемо висоту. До того бажаєте чогось випити?

– У вас бурбон є?

– «Джек Деніелс». Годиться?

– Подвійна порція – якраз те, що треба.

За кілька секунд офіцер вийшов з камбузу з пляшкою і двома склянками.

– Нічого, якщо я складу вам товариство? Не люблю пити сам.

– Ви ж не поведете цю летючу коробку?

– Ще чого. Я вас охороняю.

– Тоді приєднуйтеся.

Вони цокнулися.

– Хай там що ви робитимете в Греції, успіху вам.

– Дякую.

Коли літак з ревінням знявся в небо, Дуґан визирнув в ілюмінатор. Аеродром танув на очах. Вони вже розсікали хмари.

– Віддайте мені гаманець і все, що у вас є при собі, – скомандував його супроводжувач, коли літак набрав висоту.

Дуґан вивернув кишені.

– Шифрований мобільний і криптоключ залиште, – сказав офіцер, простягаючи йому рюкзак. – Візьміть, переодягнетеся в туалеті.

Дуґан оглянув свої штани, піджак, краватку.

– Що не так з моїм одягом?

– У Греції бути схожим на американця не дуже безпечно.

Що ж, слушно. Він узяв рюкзак, втиснувся в туалетну кабінку й почав переодягатися: потерті джинси, проста чорна футболка, заляпані мазутом сандалії, обтріпаний светр і протерта на ліктях шкіряна куртка. Вивчаючи своє відображення у дзеркалі, Дуґан подумав, що коли відростити дводенну щетину, його легко приймуть за студента. Він склав своє «цивільне» і засунув у рюкзак.

Коли він вийшов, офіцер схвально кивнув.

– Ну, тепер, може, й вийде вдавати неамериканця.

– А якісь документи, паспорт?

Його супроводжувач розкрив цупкий світло-коричневий конверт. Кимвал підготувала паспорт із фотокарткою Дуґана на ім’я Спіроса Діодоруса. У конверті також лежали скручені рурочками євро та грецькі драхми.

– Я б не відмовився від ще однієї склянки віскі.

– Я читаю ваші думки. Усе вже на вашому столику.

Дуґан зробив кілька ковтків і розстебнув свій портфель. Попорпавшись, вийняв бейсбольний м’яч сина, загорнутий у зім’ятий папір. Покрутив його в руках. У пам’яті зринула світлина, що стояла в рамочці на столі у нього на роботі. На ній Френк-молодший здіймав цей м’ячик високо вгору. Поряд – його сива бабуся, Дуґанова мати, обоє гордо усміхаються в об’єктив.

Він розгладив папірець. Френк-молодший склав для нього головоломку, описуючи місце, де вони мали разом поснідати і відсвяткувати трофей, який він отримав за те, що не пропустив жодного удару в грі. «ТАМ, ДЕ ЗА СКЛОМ, ДАЛЕКО-ДАЛЕКО, ВИДНО, ЯК КРУТИТЬСЯ КУЛЯ ЗЕМНА», великими літерами.

Вони з сином почали грати в загадки, коли хлопчикові виповнилося сім. Дуґан розповів йому, що в коледжі не вступав у братства, а сам заснував Семантичне товариство імені Чарльза Гордона-Китайця14. Малий був вражений.

У школі Френк-молодший вирішив піти його стопами. Коли Дуґан повів його на фільм «Бетмен назавжди», малий так захопився моторошним Загадником Едвардом Нігмою, що, наслідуючи батька, створив у початковій школі власний клуб «Гурток Едварда-Загадника».

Дуґан знову перевів погляд на зім’ятий клаптик паперу, на якому син написав свою загадку: «ТАМ, ДЕ ЗА СКЛОМ, ДАЛЕКО-ДАЛЕКО, ВИДНО, ЯК КРУТИТЬСЯ КУЛЯ ЗЕМНА». Розгадати її було нескладно. Френк-молодший з бабусею чекали його на сніданок у «Вікнах у світ», на самому вершечку однієї з веж-близнюків. Це було одинадцятого вересня. Проте Дуґан не встиг.

Він загорнув м’яч в останню синову загадку і заховав назад у портфель. Допив своє віскі. Наступним терактом у Штатах стане операція «Зуби дракона». І тепер саме йому випало відшукати Рейвен Слейд і вивідати в неї пророчі загадки, у яких Тедеску зашифрував вказівки своїм товаришам, як допомогти глибоко законспірованим кротам вийти на денне світло.

Дуґан потер ґулю на голові, куди його приклала Салінас. Добре, що хоч ті два рядки знайшлися.

Якщо він відшукає і відгадає решту, то, можливо, зможе відвернути катастрофу. Потрібно знайти спосіб проникнути до архіву афінської бібліотеки. Не чекати ж йому десять років.