Читать книгу Притулок пророцтв - Дэниел Киз - Страница 16

Крит, Греція

Літак СТУІЗ зайшов на посадку. Дуґан вибрався з кабіни й оглянув невеличкий аеродром.

– Куди це, в біса, ви мене привезли?

– На Крит, – відповів його супроводжувач.

– Я гадав, ми летимо в Афіни.

– В останню хвилину надійшов наказ не доставляти вас прямим шляхом. Ваш куратор з вами зв’яжеться. Пароль – «переправа через річку».

Судовий виконавець піднявся трапом і помахав йому на прощання. Літак відірвався від землі.

Дуґан окинув поглядом пустельний пейзаж. І як, у біса, йому з цього чортового запічка на Криті виходити на зв’язок з резидентом ЦРУ, який перебуває на Кіпрі?

За кілька хвилин перед ним загальмував побитий жовтий «Мерседес». Сивий дідок відчинив задні дверцята.

– Таксі.

Дуґан хитнув головою.

Водій запрошувальним жестом розвів руки.

– Мені казати забирати вас від літак і переправити через річку. Це ваш таксі.

Зрозуміло. Дуґан заліз до салону й відкинувся на сидінні. Очевидно, відсьогодні всі його дії контролюватиме, чи то пак куруватиме, Харон.

Водій повіз його в бік скупчення приземкуватих будівель.

– Як називається це місто?

– Геракліон.

Далеченько від Афін.

Дідок зупинився біля брудно-сірого багатоквартирного будинку.

– Другий поверх, кімната 204.

Ага, конспіративна квартира ЦРУ. Дуґан піднявся хисткими східцями і постукав. Тихо. Він постукав ще раз. Двері прочинилися рівно настільки, наскільки давав змогу ланцюжок.

– Паспорт.

Дуґан простяг документ у щілину. За кілька секунд двері відчинились і в нього втупився лисий чоловік в окулярах у чорній оправі.

– Ласкаво просимо до Геракліона, Спіросе Діодорус.

– Я гадав, наше побачення відбудеться на Кіпрі.

– Іноді краще зустрічатися деінде. Заходьте, сідайте, ви, мабуть, стомилися з дороги. Вип’єте зі мною? Від міцної грецької горілки у мене менше болить зуб.

– Вам варто піти до стоматолога.

– Саме тому ви й тут.

– А я думав, що розпочну практику в Афінах.

– Ви й попливете нічним поромом до Пірея.

Отже, його скеровуватиме Харон, що перевозить небіжчиків через Стікс. Не вельми весело.

– Гаразд, введіть мене в курс справи.

– Доктор Слейд зателефонував мені й повідомив, що його дочка запам’ятала загадки Тедеску, складені у формі трьох катренів. Найімовірніше, йдеться про зашифрований план теракту у Штатах. Слейд казав, що загіпнотизував Рейвен і поставив їй постгіпнотичний блок пам’яті, доки хтось не промовить певні слова.

– Які?

– Через крики я не розібрав. Потім почувся постріл. Згодом я дізнався, що Слейд наклав на себе руки.

– І що це нам дає?

– Ми вважаємо, що «Сімнадцяте листопада» спробує витягнути у Рейвен пророцтва Тедеску. Якщо не вийде або їхні люди не зуміють розгадати загадку, вони спробують переманити Рейвен на свій бік.

– Стокгольмський синдром, на зразок Патті Герст?

– Раніше Слейд повідомляв, що його дочка психічно неврівноважена. Якщо їм вдасться маніпулювати дівчиною, ваше завдання – звільнити її і вправити мозок на місце.

– А тоді СТУІЗ переправить її до Штатів, правильно?

– За планом – ні. Удома вона нам не потрібна.

– А що тоді?

– Передайте дівчину грекам, хай допитають її під тортурами.

Від однієї думки про це Дуґану стало зле, проте він розумів, куди хилить Харон.

– Я розмовляю грецькою досить непогано, але афінський діалект ніколи не був моєю сильною стороною.

– У Греції понад сто шістдесят населених островів, а на них розмовляють десятками діалектів. Просто робіть впевнений вигляд, і студенти політехніки подумають, що ви десь звідти.

– Мій оперативний простір?

– Студентський квартал.

– Мені потрібно буде знайти житло.

– Наш грецький помічник вже домовився зі своїм агентом під прикриттям, що той зніме для вас кімнату в пансіоні, де, як кажуть, мешкає багато радикалів.

– Прихильників «Сімнадцятого листопада»?

– А також фашистів, антитурецьких расистів та анархістів. І всі до зубного скреготу ненавидять Америку.

– Картина ясна. Кимвал казала, що ви куруєте агента Шатерника з революційної армії Ірану.

– Шатерник вже там не служить. Він скомпрометував себе, допомігши Елізабет та її матері втекти з Ірану перед захопленням посольства.

– Де він тепер?

– Вибрався з Тегерана разом з іншими дисидентами, що вижили. Тепер він – один з моджахедських бойовиків у таборі Ашраф.

– Як мені зв’язуватися з ним чи з вами?

– З Шатерником ви не контактуватимете, матимете справу тільки зі мною. Я внесу свій номер у ваш зашифрований STU-III під іменем Харон.

– То ви збираєтеся переправити мене до підземного світу в Афінах?

– Ще ні, агенте Стоматолог. Утім, на випадок, якщо я помилився і ви знатимете, що помрете в Греції, не забудьте запхати під язик монетку.

– Навіщо?

– Це плата Харону за переправу через Стікс… до пекла.