Читать книгу Притулок пророцтв - Дэниел Киз - Страница 6

Афіни

Стрілянина захопила Фей Сойєр зненацька, коли вона спостерігала за Рейвен крізь перегородку сестринського посту. Коли новий пацієнт зірвав з обличчя пов’язки, вона здогадалася, що він, найімовірніше, із «Сімнадцятого листопада», проте час розкривати своє справжнє ім’я ще не настав.

Вона швидко зняла халат і надягла спідницю й блузку. Історія хвороби Рейвен лежала розкрита у неї на столі. Фей схопила її і вибігла через задні двері. Її бурий мінівен був припаркований у провулку. Втекти було неважко, та спершу вона простежить, куди терористи повезуть Рейвен.

Не вмикаючи передні фари, вона об’їхала лікарню і зупинилася неподалік від головного входу. Відкрила бардачок, дістала звідти пістолет.

Фей сіла на хвіст чорному седану. Він довго петляв і їздив туди-сюди, та врешті-решт зупинився біля непоказної будівлі, на першому поверсі якої була крамниця вживаного одягу. Вона припаркувалася, так і не ввімкнувши фари. Двоє чоловіків затягли Рейвен у будинок і поїхали геть. За кілька хвилин у вікні на другому поверсі спалахнуло світло. Принаймні вона тепер знає, де викрадачі переховуватимуть Рейвен.

Вона під’їхала до пустиря в передмісті Афін і з’їхала з дороги. Витягши один зі своїх одноразових мобільних телефонів, Фей набрала багатозначний іракський номер.

Клацання.

– Хто телефонує?

Вона впізнала голос Набіли, ад’ютантки генералки Ріани Гассан.

– Це майорка Фатіма Саїд.

– Аллах акбар, – промовила Набіла.

– Так, слава Аллаху. З’єднай мене з генералкою Гассан.

– Вона наглядає за танковими маневрами. Я переадресую дзвінок на її захищений номер.

За кілька секунд у слухавці пролунав різкий жіночий голос.

– Салам алейкум, майорко.

Вона уявила рум’яне обличчя головнокомандувачки, обрамлене оливково-сірою хусткою, з-під якої вибиваються пасма білявого волосся, її м’язисте тіло, що туго напинає уніформу.

– Алейкум салам, генералко.

– Добре, що зателефонувала. Рада, що ти в безпеці, Аллах акбар.

«Так, Бог величний», – подумала Фатіма і швидко відповіла:

– Нам, Аллах акбар.

– Ти отримала підтвердження нашого союзу із «Сімнадцятим листопада»?

– Ще ні, генералко.

Вона переповіла, що сталося в лікарні.

– Перш ніж Ясона Тедеску застрелили, він змусив свою улюбленицю Рейвен процитувати якийсь текст, а тоді спробував її задушити. Гадаю, нам не слід вступати в контакт із «Сімнадцятим листопада», доки не довідаємося, яку інформацію вони від неї отримали.

– У тебе занепокоєний голос. Думаєш, Тедеску розповів своїм людям, що операція «Зуби дракона» розроблялася як наша спільна?

– Я почула кілька рядків з того тексту. Якщо мені пощастить дістатися до Рейвен, перш ніж вони її вб’ють, я витягну з неї і решту.

– Звідки така впевненість?

– Не забувайте, я була її медсестрою в психіатрії. Її батько діагностував у дівчини два розлади особистості, межовий та істеричний.

– У людей із Заходу купа всіляких розладів особистості. І що це нам дає?

– Як один із симптомів межового розладу, довколишній світ здається їй нереальним. Вона й сама здається собі нереальною. Буває, Рейвен бачить і чує себе, ніби це не вона, а інша людина.

– Ніби перебуваєш поза власним тілом?

– Так, а ще це нагадує множинну особистість, тільки без провалів у пам’яті.

– Але ж усе це – її внутрішні відчуття. Як вони проявляються?

– Калічення самої себе, суїцидальна поведінка. Від страху бути на самоті хворі часто йдуть на найвідчайдушніші вчинки, щоб тільки їх не залишали. Таких кладуть у лікарню як шизофреників, зазвичай не довше, ніж на півроку. Їхній девіз добре відомий: «Я тебе ненавиджу. Не залишай мене».

– І як ця межова хвороба поєднується з… як ти це назвала? Істеричним розладом?

– Через цей розлад вона дуже жвава і мелодраматична. Любить завжди бути в центрі уваги. Надзвичайно легко піддається навіюванню і вміє знаджувати.

– Гримуча суміш, що й казати. Що збираєшся робити?

– Раніше батько її часто гіпнотизував. Гадаю, після розмови з Тедеску він саме це і зробив. Моя пропозиція: нехай «Сімнадцяте листопада» спробує витягти з неї деталі операції, які він зашифрував у вигляді пророцтв. Якщо в них не вийде, я заберу її і сама спробую здобути над нею контроль.

– Чудово, Фатімо. Тоді залишайся в Афінах.

– Поки я не вступила в контакт із «Сімнадцятим листопада», вони нам справді потрібні?

– Коли Тедеску на нас вийшов, наша розвідка доповіла, що він організував у трьох великих містах США мережу сплячих агентів із місцевих греків. Зараз більшість з них – вже старші. Якщо його улюблениця, як ти кажеш, запам’ятала пророцтва, у яких ідеться про об’єкти атаки, нашу зброю і спосіб її використання, ми маємо знати, що їй відомо.

– Згодна, генералко.

– Тепер, коли ти знайшла їхню схованку, встановлюй контакт. Якщо «Сімнадцяте листопада» не погодиться або якщо їм не вдасться витягти з дівчини загадку, не зупиняйся ні перед чим, але привези її сюди, до Ашрафу. Я не сумніваюся, що з твоєю підготовкою ти зумієш її розколоти.

– Буде зроблено.

– Іншалла.

– Так, генералко, якщо на те буде воля Аллаха.

– Салам алейкум, Фатімо.

– Алейкум салам.