Читать книгу Облиш мене - Ґейл Форман - Страница 4

Вона розплющила очі. Вона не могла дихати. Дихала, але не відчувала цього.

Яскраве світло падало їй на обличчя. Мерібет кліпнула очима. Спробувала щось промовити, але не змогла.

Це був сон?

Але вона відчувала, що це відбувається насправді. Їй було дуже холодно. Хтось увімкнув кондиціонер? Навіщо? Вона не впевнена, що зараз літо.

Мерібет знову прокинулася. Яскраве світло все ще падало на неї.

Вона досі не могла розмовляти. Вона мертва? Вона сподівалася, що ні, бо почувалася жахливо. Може, це пекло.

Вона нібито не вірила в пекло.

Її щока свербіла. А щелепа боліла. Вона невиразно зрозуміла, що відчуває штрикучий біль у нозі. Лівій. Ні, у правій. Вона заплуталася. Їй було холодно. Щось було в неї в горлі. Зрозумівши, що це сторонній об’єкт, вона похлинулася ним і закашлялася.

На неї дивилася жінка. Коричнева шкіра, насторожені очі. Вона протерла лоб Мерібет.

– Це респіратор; він за вас дихає. Розслабтесь і намагайтеся не перешкоджати йому.

Респіратор? Що з нею сталося? Де близнюки? Її охопила паніка. Вона спробувала вдихнути, але не змогла. Знову закашлялася. Знову темрява.

Хтось промовив її ім’я. Вона знала цей голос.

Джейсон. То був Джейсон.

Полегшення.

Вона намагалася покликати його. Нічого не вийшло.

– Сестро! Вона прокинулася.

Джейсон. Полегкість.

– Вона задихається. Можете дати їй щось заспокійливе? – запитав він.

«Ні! Не давайте мені нічого заспокійливого», – думала Мерібет. Вона й так була в тумані. Треба було залишатися тут. Вона не хотіла знову впасти в забуття.

– Зовсім трохи, – сказала медсестра. – Ми хочемо, щоб вона зоставалася притомною, і зможемо прибрати респіратор. Їй буде набагато легше дихати без дихальної трубки. Тож, Мерібет, якщо ви мене чуєте, ваш хірург незабаром прийде.

Хірург? Що відбувається? Вона глипнула на Джейсона, але він не помітив. На медсестру.

– Вам робили невідкладне шунтування, – повідомила медсестра.

Вона почула слова, але не зрозуміла їхнього значення.

– Ангіопластика пішла не так, – пояснив Джейсон. – Артерія була проколена, тож мали вдатися до невідкладної хірургії.

– Ви можете оцінити рівень болю, який відчуваєте? – запитала медсестра, показуючи табличку від одного до десяти, що починалася зі щасливого обличчя та закінчувалася дуже сумним.

Біль був не схожий на той, який вона відчувала раніше. Він був всеохопним і водночас далеким.

Мерібет не могла його оцінити.

– Нехай буде п’ять, – запропонувала медсестра.

Жінка відчула тепле поколювання в руці. Перегодом вона вже не відчувала нічого.

Вона знову прокинулася, незнайомий лікар клопотався біля неї.

– Доброго ранку, ми збираємося звільнити вас від трубки, – сказав він.

Її ліжко було нахилене вперед, і до того, як вона зрозуміла, що відбувається, їй наказали різко видихнути. Вона спробувала, але вийшло так, ніби вона забула, як дихати.

– На рахунок три, – сказав лікар. – Один, два…

Відчуття було схоже на блювання в уповільненому режимі. Потім вийшла трубка, тієї-таки секунди Мерібет зробила ковток повітря та відчула нудоту. Вона склала руки біля рота, щоб упіймати блювоту, але нічого не було.

– Це завдяки тому, що у вашому шлункові нічого немає, – пояснив лікар. Він вказав на ще одну трубку, яка виходила з її носа. Мерібет відкинулася назад. Медсестри заметушилися. Одна дала їй попити води через трубочку, поки лікар читав її медичну карту.

– Де? Мій? Лікар? – прохрипіла Мерібет.

– Я ваш лікар, доктор Гупта, – відповів він. Він пояснював, що він є її торакальним хірургом. Його попросили зробити їй невідкладне шунтування після того, як ангіопластика проколола її артерію. – Це дуже рідкісний випадок. Другий випадок, що я бачив, але та інша жінка була набагато старша за вас. Ви – виняток, – мовив він, ніби це добре.

– Мій чоловік? – спитала вона, ледве дихаючи.

– Не маю уявлення. – Лікар далі розповідав про операцію та подвійне шунтування. – На додачу до проколеної судини, ваша друга артерія також була значно уражена, тож під час операції ми трансплантували і її. Цей спосіб значно надійніший, аніж стентування, тож усе пройшло добре.

Ура.

Він пояснював, чого слід очікувати: певний дискомфорт у нозі, звідки вони взяли артерію для шунтування, та у грудях, де вони робили розтин, щоб добутися до серця. Також будуть певні психічні симптоми, наприклад, так званий натиск помпи в голові, від апарата штучного кровообігу.

– Від чого?

– Від апарата штучного кровообігу. Ми наситили вашу кров киснем і відкачували її, коли ваше серце зупинилося.

Він сказав це з такою легкістю. Коли ваше серце зупинилося. Раптом вона смикнулася через памороки.

Мерібет поклала руку, всю в дротах, на перебинтовані груди. Вона відчула, як б’ється її серце, мовби в дитини, ні, мовби навіть у зародка всередині лона матері, якої вона не знала. Але биття зупинилося. Вона не розуміла, чому, проте відчуття скидалося на те, наче вона переступила поріг, залишаючи все та всіх, кого знала, по той бік.