Читать книгу Князь-варвар - Ігор Макарук - Страница 1

Великокняжа родина:

Ігор Рюрикович на прізвисько Старий – Великий князь київський, батько Великого князя Святослава Хороброго, дід Великого князя Володимира Великого, чоловік княгині Ольги. Загинув у древлянських землях.

Ольга (Гельґа, Алогія) – Велика княгиня київська. Дружина Великого князя Ігоря Старого, мати Великого князя Святослава Ігоровича, баба Великого князя Володимира Святославовича.

Святослав Ігорович – Великий князь київський, батько Великого князя київського Володимира Великого.

Володимир Святославович – Великий рівноапостольний князь київський, хреститель землі Київської. Син Великого князя Святослава Хороброго.

Анна Візантійська – принцеса, сестра імператора Візантійської імперії Василя ІІ Македонянина, майбутня дружина Великого князя київського Володимира Великого.

Ярополк Святославович – Великий князь київський, син Великого князя Святослава Хороброго, старший брат Великого князя Володимира Святославовича.

Олег Святославович – князь древлянський. Старший брат Великого князя київського Володимира Святославовича. Син Великого князя Святослава Хороброго.

Волхви:

Святозар Світлий – Верховний волхв землі Київської, організатор і натхненник першої змови волхвів.

Боговид Споконвічний – волхв, хоронитель таємного святилища перших людей. Оберіг споконвічного знання.

Боголюб Любецький – волхв із Любеча, сподвижник Верховного волхва землі Київської Святозара Світлого. Брав активну участь у першій змові волхвів.

Благослав Тихий – волхв із Чернігова, який входив до пантеону Вищих волхвів земель Київського князівства. Сподвижник Святозара Світлого у першій змові волхвів.

Всесил Боголюбич – старший син Боголюба, волхва із Любеча. Брав участь у другій змові волхвів. Близький друг і сподвижник Дана (Данеслава) Святозарича.

Всеслав Білий – волхв Іскоростенської землі, його останнім учнем був Інгвар (Ігор), побратим і сподвижник по другій змові волхвів, Дана (Данеслава) Святозарича.

Дан, або Данеслав Святозарів – син Верховного волхва землі Київської Святозара Світлого, один із ватажків другого повстання волхвів проти Великого князя київського Володимира.

Добрисвіт Мудрий – волхв із Вишгорода, який входив до пантеону Вищих волхвів земель Київського князівства. Сподвижник Святозара Світлого у першій змові волхвів.

Інгвар, або Ігор – волхв, друг і побратим Данеслава, сина Святозара Світлого, Верховного волхва землі Київської. Один із провідників другої змови волхвів.

Молибог – волхв із Новгорода, який входив до пантеону Вищих волхвів земель Київського князівства. Сподвижник Святозара Світлого у першій змові волхвів.

Орій Давній – старий мольфар, волхв, який є хранителем споконвічних таємних традицій стародавніх антів часів могутньої Оріани, країни славетних оріїв.

Світолик Богомудрий – переяславський волхв за часів князювання Ігоря Старого та Ольги.

Святовид Переяславський – волхв, який входив до пантеону Вищих волхвів земель Київського князівства. Сподвижник Святозара Світлого у першій змові волхвів. Старший син переяславського боярина Добромира Поклінного.

Антип – малолітній син Боголюба, волхва із Любеча, у майбутньому монах Афонського монастиря Антоній.

Родина Мала Ніскині:

Мал Ніскиня – верховний вождь союзу древлянських племен. Батько Добрині і Малуші. Дід Великого князя київського Володимира Святославовича.

Малуша Ніскиніч – мати Великого князя київського Володимира Святославовича, ключниця Великої княгині Ольги; донька древлянського князя Мала Ніскині, сестра Добрині Ніскиніча.

Добриня Ніскиніч – Великий воєвода, посадник новгородський, рідний дядько Великого князя київського Володимира, брат Малуші, син древлянського князя Мала Ніскиніча.

Анастасія Ніскиніч – дружина посадника новгородського Добрині Ніскиніча, славетна поляниця – жінка-воїн. Мати Костянтина Добриніча, майбутнього посадника новгородського.

Костянтин Добриніч – син Добрині Ніскиніча, воєводи Великого князя київського Володимира, майбутній посадник новгородський.

Сім’я бояр Поклінних:

Переслав Поклінний – боярин переяславський, батько Добромира Поклінного, сподвижник Великого князя Ігоря Рюриковича Старого.

Добромир Поклінний – боярин, колишній посадник переяславський, батько Ратимира, посланника Великого князя та волхва Святовида Переяславського.

Катерина Поклінна – дружина Добромира Поклінного, гречанка, колишня улюблениця княгині Ольги.

Святовид Переяславський – старший син Добромира Поклінного. Волхв, сподвижник Святозара Світлого.

Добромира Поклінна – донька Добромира Поклінного, мати Позвізда Володимировича.

Позвізд Володимирович – син Добромири Поклінної і Великого князя Володимира Святославовича.

Ратимир Поклінний – боярин із Переяслава, син Добромира. Посланник Великого князя київського Володимира до Риму і Константинополя.

Родена Поклінна – дружина Ратимира Поклінного, мати Добромира Молодшого.

Добромир Поклінний (молодший) – малолітній син Ратимира Поклінного, посланника київського, і онук Добромира Поклінного, боярина переяславського, майбутній посадник переяславський.

Мечислав Відчайдушний – дружинний воїн, командир Третьої когорти молодшої великокнязівської дружини. Незаконнонароджений син Добромира Поклінного.

Ладомира – дружина Мечислава. Полонянка, привезена Мечиславом із одного з великокняжих походів.

Переслав Мечиславів – син Мечислава і Ладомири.

Воїмир Шуйця – сподвижник і побратим Переслава Поклінного. Командир переяславської дружинної когорти. Рідний дядько Добромира Поклінного, брат його матері.

Дзвенимира – дружина Воїмира Шуйці.

Дзвенимир Шуйця – син Воїмира. Після Добромира Поклінного був посадником переяславським.

Лют Дзвенимирич – син Дзвенимира Шуйці.

Родина Сігурда Ейріксона:

Сігурд Ейріксон – воєвода молодшої дружини Великого князя Володимира, рідний дядько Олафа Трюггвасона.

Ейрік Бьодаскаллі – батько Сігурда Ейріксона і Астрід Олафсон, дід Олафа Трюггвасона по материній лінії.

Астрід Олафсон – сестра Сігурда Ейріксона, дружина Трюггві Олафсона, мати Олафа Трюггвасона, донька Ейрікa Бьодаскаллі.

Трюггві Олафсон – батько Олафа Трюггвасона, чоловік Астрід Олафсон, сестри Сігурда Ейріксона.

Олаф Трюггвасон – племінник воєводи Сігурда Ейріксона, майбутній король Норвегії Олаф І Трюггвасон, посланник Великого князя київського Володимира до імператора Василя ІІ Македонянина. Перебуваючи в чужинських землях, називав себе Олій Руський.

Гейра Прекрасна – донька короля вендів Бурислава Мужнього, дружина Олафа Трюггвасона, з якою він прожив три роки.

Гаральд Прекрасноволосий – король Норвегії, дід Трюггві Олафсона, батька Олафа Трюггвасона.

Дружинні воєводи, полководці, бояри, посадники:

Верчеслав Хоробрий – полководець Великого князя Володимира. Один із очільників дружинного війська у поході до Візантії.

Барді Косматий – варяг, ватажок найманців Восьмої когорти молодшої великокнязівської дружини.

Воїслав Хитрий – ватажок п’ятої ватаги, Третьої когорти молодшої великокняжої дружини.

Доброгост Новгородський на ймення Страшний – полководець Великого князя київського Володимира Святославовича, сподвижник і побратим Добрині Ніскиніча.

Інгольв Вовча Паща на ймення Король Вовків – варяг, командир Сьомої когорти найманців із півночі, які були на службі у Великого князя київського Володимира Святославовича.

Лют Свенельдич – син шведського воєводи на службі київських князів, рідний брат Містиші. Учасник походів Великого князя Святослава Хороброго, де неодноразово відзначався. Убитий під час полювання Олегом Древлянським.

Мал Завидів – полководець Великого князя київського Володимира Святославовича, командував Четвертою когортою молодшої великокнязівської дружини, брав активну участь у поході до Візантії. Звитяжно проявив себе під час взяття Христополя.

Містиша Свенельдич – син київського воєводи Свенельда, брат Люта. Був убитий у древлянських землях.

Остромир Глібович – боярин київський, радник Великого князя київського Володимира Святославовича.

Претич – боярин київський, воєвода Великого князя київського Святослава Ігоровича.

Свенельд – варяг, воєвода Великих князів київських Святослава Ігоровича і Ярополка Святославовича, був убитий Добринею Ніскинічем після захоплення Києва Володимиром Святославовичем.

Творимир Чернігівський на ймення Сподвижник – полководець Великих князів київських Святослава Ігоровича та Володимира Святославовича.

Чорновид Відступник – великокняжий посадник у Іскоростені. Колишній волхв, який зрікся свого шляху, став воїном, але протягом всього свого життя намагався відшукати найкоротший шлях до таємного знання стародавніх волхвів.

Знахарки, відуньї:

Богуслава Темна – знахарка, яка певний час жила неподалік Іскоростеня, а потім була сподвижницею другої змови і повстання волхвів.

Зореслава – донька Святозара Світлого і Ягни Ясної, майбутня відьма київська, яка певний час жила у молодшої сестри Ягни Чаруни.

Чаруна – молодша сестра Ягни Ясної, знахарка, яка проживала в поселенні Ольжичі і в якої певний час перебувала на вихованні Зореслава, донька Святозара Світлого і Ягни Ясної.

Ягна Ясна – київська відьма, дружина Верховного волхва Святозара Світлого, мати Зореслави, майбутньої відьми київської.

Чужоземні правителі:

Агмунд Двоєдушник – верховний чаклун вікінгів, який свого часу відкрив таємне вчення скандинавів тоді ще молодому волхву Святозару Світлому.

Бурислав Мужній – король вендів, на його середній доньці Гейрі був одружений Олаф Трюггвасон.

Василь ІІ Македонянин (Болгаробійця) – імператор Візантії, брат принцеси Анни, майбутньої дружини Великого князя київського Володимира Святославовича.

Варда Фока – візантійський воєначальник, який проголошував себе імператором і двічі підіймав повстання проти імператорів Візантії Івана І Цимісхія та Василя ІІ Македонянина. Виходець з Малої Азії із знатного каппадокійського роду, вірменського походження.

Гаральд Сіра Шкура – король Норвегії, вбивця Трюггві Олафсона, батька Олафа Трюггвасона.

Гаральд І Синьозубий – король Данії і Норвегії до 986 року. Зазнавши поразки у війні проти Оттона ІІ Рижого, був змушений прийняти християнство. В цій війні активну участь брав Олаф Трюггвасон.

Ерес – бонд у країні естів. Саме в нього у рабстві був Олаф Трюггвасон, племінник Сігурда Ейріксона.

Іван XV – сто тридцять восьмий Папа Римський, за його понтифікату посли київські відвідували Рим, а Володимир Великий охрестив землі київської держави.

Костянтин Македонянин – брат імператора Василя ІІ Болгаробійця, майбутній імператор Костянтин VIII.

Миколай ІІ Хрисоверг – Патріарх Константинопольський в часи хрещення князем Володимиром Великим Київських земель.

Оттон II Рудий – король Німеччини та імператор Священної Римської імперії з 973 року. Був одружений на родичці імператора Візантії Івана І Цимісхія. Під орудою Оттона ІІ воював Олаф Трюггвасон з королями Данії та Норвегії.

Хакон ІІ Могутній – скандинавський ярл, фактично був повноправним королем Норвегії у період 970–995 років. Був союзним васалом Гаральда І Синьозубого, тому брав участь у війні Гаральда проти германського імператора Оттона ІІ. Після смерті Хакона королем Норвегії став Олаф Трюггвасон.

Посланники візантійські:

Сергій Студит – посланник візантійського імператора Василя ІІ Македонянина до Великого князя київського Володимира, монах Студійського монастиря, якого ще називали Кирило Філософ. Майбутній Патріарх Константинопольський.

Феодот Нікомедійський – візантійський посланник до Великого князя київського, вельможа, відважний полководець, закоханий у принцесу Анну Візантійську.