Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 67

Чернігове, за смілого Мстислава¹

на Сівері ти голосно гримів,

змагаючись із містом Ярослава,

та гомін той заглух у млі віків.

Коли ж Руїна надійшла кривава²

і Київ у борні, як вир, кипів,

ховався в затишку монастирів

ти, господарячи, – яка неслава!

А нині ти над тихою Десною

зорієш золотом князівських бань,

укрившись ярою садовиною.

Тепер уже не станеш ти до бою,

не потечеш до литвина на брань:

тяжить Могила Чорна³ над тобою?