Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 68

Ти – перло в Володимировім гроні,

заправлене в смарагд, де кожна грань,

мов Маргарита в сіверній Короні,

горить красою дивних осявань.

Полинь угору в радісному дзвоні,

трусни шапками бароккових бань,

прокиньсь, дивись, як пруть червоні коні,

скакаючи через твою басань.

Потліли горностаєві кереї,

і шабля, і бунчук, і булава.

А ти… ти непорушний, як вереї¹.

Схилився над пергаменом мінеї², —

ти не жива: ти – всічена глава

на золотій тарелі Саломеї³.