Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 70

Задушливе повітря, камінь, мури

(все це позаду, мов кошмарний сон)…

Крислатих кленів юний батальйон

вгорі вже стеле світлі шевелюри.

Дуби біжать з гори, мов буйні тури…

Обабіч сосни – цілий храм колон

(а в небі тільки смужка – синій льон, —

і ледве мріють золоті бордюри).

І враз прорвалось смоляне шатро:

який розгін! Блищить, як змій, Дніпро,

на обрії – казкове Межигір’я…

Під ним димує сиза оболонь…

А над мостом піднялося сузір’я, —

зайнявсь Поділ. Огонь, огонь, огонь…