Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 65

Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі¹,

зів’яв ще на зорі твій юний цвіт:

холодний, сірий, лицемірний світ

для тебе був страшніший від пустелі.

Самотніх мук порвалися орелі…

Свій передсмертний кинувши привіт,

ти зупинив орлиний гордий літ

і в море скочив з Бронзової скелі.

Усе поглинула довічна тьма.

У жадній монографії нема

про тебе навіть споминки дрібної.

Коли над морем стане Скорпіон²,

а з темряви подмуть сумні гобої,

я згадую тебе, як скорбний сон.