Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 51

Над озером рідкий туман

мололи невидимі жорна,

і граб крізь сірий караван

темнів, мов шибениця чорна.

На ньому колихались трупи…

Чи, може, то здавалось так,

бо й горбики були – як струпи,

а небо – як гнилий чардак.

Нудьга морочна і стара,

немов історія Вкраїни,

смоктала серце… То – мара,

то – демон сивої руїни.