Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 64

Мов на Голгофу, йшли ми на могилу,

закинуту в далекій стороні.

Важке зішестя й розшуки трудні

серед бескеття, ялівцю і пилу.

Нарешті бачимо: плиту похилу,

розколотий надгробок в гущині,

слова напівзатерті, неясні

і написів пустих силенну-силу.

Занедбаний, осиротілий прах!

У чужині, на диких цвинтарях

оселю має наш бездомний геній.

Прообраз його днів – Лаокоон,

а й смерть його в борні непримиренній

не заквітчає лавром пантеон.