Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 52

Накинув вечір голубу намітку

на склений обрій, на вишневий сад,

і бачу я крізь ажурову сітку

сузір’їв перших золотавий ряд.

Село затихло: ніч коротка влітку,

і зморений косар спочити рад.

Десь кумкають жаби, і срібну нитку

пряде одноголосий хор цикад.

Вслухаюся в чуйну, дрімливу тишу,

боюсь її сполохать, ледве дишу, —

і раптом тиша переходить в шум:

земля як мідь дзвенить і лине д’горі,

ростуть дерева, колосіють зорі,

і б’ють джерела світозарних дум.