Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 59

Ми тільки гралися з тобою —

душа коханням не цвіла, —

а за широкою рікою

тремтіла голуба імла.

І ми пішли туди обоє

рожевий ранок зустрівать.

Гуділи вітрові гобої

і пахла росяна трава.

Пустило сонце гострі жала,

ти пісні зачала співать

і піснею причарувала

мене, веснянко степова.

Тоді любов, як сніп горючий,

що мчиться в колесі з гори

й Купала осяває з кручі,

шалено вибухла й горить.

Із того часу, мов примара,

іду я за тобою вслід.

Над нами громовиць отара,

а поміж нас тернистий глід.

Поперед мене, легкокрила,

у далеч полинула ти.

Хотів би стать – і вже несила

од тебе очі відвести.

Не знаю, що це: щастя? мука? —

цей весняний трояндний герць?

Я тільки знаю, що розлука

чиєсь розіб’є з наших серць.

Ми вже не граємось з тобою,

і туга коло уст лягла…

Скажи: що робиш ти зі мною?

куди мене ти завела?