Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 46

Перший проїхав фургон —

загуркотали колеса

на позахмарнім мосту…

Загуркотали – і стихло.

Сонце сховатися встигло

за рядовину пухнату, густу.

Раптом розквітнули плеса —

огняні й сині, як льон.

З неба летять стрімголов

золотохвості гадюки —

мовкне, мов мертва, земля.

Вітер розкрилює крила —

чоло тополя схилила.

Темрява вкрила поля.

Зняті над жертвою руки —

зараз поллється кров!