Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 61

По кліті кованій, з залізними дверима,

зневажений, але величніший, ніж бард,

в незриме дивлячись тужливими очима,

усе з кутка в куток ступає леопард.

Повільний, гордий хід – мов огниками блима

плямиста шерсть. Кругом розмови, сміх, газард,

а в’язень в джунглях снить, де пуща несходима,

де гнуться лотоси і квітне пишний нард.

Поете, це – твоя така химерна доля:

пручатись, борсатись у путах суєти

і марити про рай, як Піко Мірандоля¹.

До синіх берегів, мов золота гондоля,

пливе замріяна твоя журба… а ти…

а ти волочиш тут кайдани Атта Троля².