Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 71

Немов химера кам’яна, в погорді

ти знявся вище від потужних скель,

вигадливий і гожий, як рондель1,

чудний, як карб на оттоманській чорді.

Довкола Смотрич, наче кінь на корді2,

а в центрі мінарет, мов журавель,

що нерухомо став серед осель,

замріявшись у голубому фйорді3.

Яка застиглість і суворість форм!

Яка довершеність пропорцій, норм!

Поема, вирізьблена із граніту.

Але заглянь у темні очі веж:

там жах середньовіччя, тьми і гніту,

і кров, і гвалт, і заграви пожеж.