Читать книгу Вибране - Константинос Кавафіс - Страница 7

Страждає тяжко Зевс, бо ж Сарпедона

В бою Патрокл убив. І ось тепер

Менетіяд [4] і всі ахейці прагнуть

Викрасти тіло вбитого й наругу учинити.

Та Зевс ніяк не згоден на таке.

Улюбленого сина він лишив був,

І той загинув. А закон велить,

Принаймні, мертвому віддати шану.

На поле бою відсилає Феба [5]

Подбати про небіжчикове тіло.

Героя мертвого зі святістю й журбою

Феб підіймає та несе до річки,

Змиває з нього бруд, криваві плями.

Від ран страшних на тілі не лишає

Жодного сліду. Маззю запашною,

Амброзією натирає і вдягає

В убрання олімпійські осяйні.

Шкіра світлішає. І гребінцем із перламутру

Розчісує волосся чорну хвилю

Та розправляє витончене тіло.

І мрець тепер неначе молодий володар

У років двадцять п’ять чи двадцять шість,

Що відпочив після звитяги в перегонах.

У нього колісниця золота і найпрудкіші коні —

Відзнака за блискучу перемогу.

Феб виконав доручення. Потому

Покликав Сон і Смерть

І наказав їм відвезти

Небіжчика до Лікії [6], багатствами рясної.

Отож до Лікії, багатствами рясної,

Брат із сестрою, Сон зі Смертю

Помандрували і, коли дістались

До брами царського палацу,

Передали славетне тіло,

Та й повернулися до клопотів щоденних.

В палаці тіло прийняли та заходились

Із почтом, голосіннями й тужливим співом,

З вином, налитим у священні чаші,

З усім належним готувати поховання.

Відтак прийшли відомі в місті

Уславлені досвідчені каменярі,

Надгробок змайстрували й стелу.