Читать книгу Вибране - Константинос Кавафіс - Страница 8

Рядочком дні майбутні перед нами,

мов свічечки засвічені, стоять —

пломінні, золоті, живі свічки.

Минулі дні лишаються позаду —

скорботна лава вигаслих свічок.

Котрі ще ближчі, ті курять помалу,

та й то – поопливали, покривились.

Я не дивлюсь на них. Смутний їх вигляд,

і спомини смутні про їхній блиск.

Дивлюся, отже, тільки перед себе,

боюсь оглянутись – адже побачу,

як швидко довшає понурий шерег,

як швидко більшає свічок погаслих.