Читать книгу Контрмарш - Мирослав Минк - Страница 12

В цей час нагдазійці продовжували пошук можливості доступу до володіння ракетною зброєю диспитян.

Каднор особисто супроводив Донса, якого попід руки вели два нагдазійця з охорони в приміщення з літаком. Всі четверо підійшли до трапу і піднялись східцями на борт лайнера. Накоб, що чекав на ватажка, пробував самотужки зламати захист компьютера президента. Та це йому не вдавалося.

– Ну, як наші справи ? – спитав Каднор, підійшовши до пульту керування.

– Поки все марно, – втомлено відповів підлеглий, – система стара, але настільки надійна, що самому мені не впоратися.

– Нічого, він нам допоможе, – заспокійливо промовив ватажок нагдазійців, підштовхуючи президента до пульта.

– Що ви збираєтеся робити? Це неможливо! Це може призвести до ядерного конфлікту і катастрофи на планеті! – віджахнувся Донс, коли побачив висвітлені на моніторі пульта зображення початкових заставок при вході в систему керування ракетною зброєю своєї країни.

– Ха, ха, ха! – зареготав Каднор. – Навіщо ж ви створили цю систему? От ми й перевіримо її роботоздатність.

Він міцно схопив президента за руку і спробував наблизити її до ідентифікатора на пульті. Та Донс зціпивши зуби опирався, як міг, не даючи йому зробити цього.

– Допоможіть президенту зробити це, – наказав Каднор двом нагдазійцям, що знаходилися поруч, – В нього, я бачу, ніяк не вистачає сміливості.