Читать книгу Контрмарш - Мирослав Минк - Страница 6

У кабінеті генерала Девза стояв прозорий чад викурених сигарет. В очікуванні надходження нової інформації запрошені вели тихі групові бесіди. Комісія по розслідуванню інциденту була сформована. До комісії увійшов і Самуель.

Раптом відчинилися бокові потаємні двері передпокоїв і через них до приміщення увійшов особистий ад‘ютант генерала. Стрункою ходою пройшовши до головуючого, він нахилився і енергійно, але перейшовши на шепіт, почав щось докладати.

Уважно вислухавши ад‘ютанта, генерал дещо напружився. Було помітно, як його занепокоїла звістка. Його обличчя спітніло і порожевіло.

– Прошу уваги! – піднявшись зі свого місця, промовив він. – Сталося непередбачуване. Як уже відомо, одразу за першим випадком, коли був зафіксований перший невідомий літаючий об‘єкт дископодібної форми, оскільки він знаходився в межах повітряного простору нашої військової бази і не відповідав на запити, у повітря йому на перехват було піднято ескадрилью винищувачів. Однак їх спроби наздогнати невідомого, а потім і атакувати, були безрезультатними. Об‘єкт зник так же швидко і неочікувано як і з‘явився. Одразу за цим загадковим випадком стався інший. Радарами станції було зафіксовано, що паралельним курсом з вказаним об‘єктом і нашими літаками раптом став рухатися ще один невідомий літаючий апарат сигароподібної форми. Один з літаків, незважаючи на наказ з бази, погнався за ним і також раптово зник з екранів радарів.

– Після цього пропав з екранів радарів і другий невідомий апарат. Так от, фотографії місця подій із супутників, що знаходяться на орбіті в даному районі, не виявили жодних слідів зниклих невідомих об‘єктів і літака нашої бази. Ні слідів аварії, чи то катастрофи, ні будь-яких інших не виявлено.

По залу засідання пройшов гул. На обличчях присутніх було здивування і занепокоєння.

З-за столу майже одночасно підстрибнули дві постаті. Це були Самуєль і полковник Ард, який теж потрапив у комісію.

– На місце необхідно надіслати пошукову експедицію. – вигукував Самуель. – Де відбувалися події? Необхідно точно визначити район пошуків.

Перебиваючи Самуеля, свою точку зору спробував сформулювати полковник. Перебиваючи один одного, їх голоси злилися в один незрозумілий крик.

– Спокійніше, і будь ласка по черзі, – попросив головуючий, надаючи перше слово Самуелю.

– Те, з чим ми маємо справу, може бути віднесено до анормальних явищ, які є предметом дослідження мого міжнародного центра. Наш центр, який я маю честь представляти, має необхідне обладнання і транспорт. При цьому в групі пошуковців від центра маю бути або я, або професор Найк, – наполегливо проголосив Самуель.

– Ви зі своєю наукою втручаєтеся і тут, в такий непідходящий для цього момент. Коли ви нікчемні, маленькі наукові комахи вже зрозумієте своє значення і навчитеся розрізняти своє і чуже. Коли ви припините пробувати своїм плюшевим лобом титан небезпеки, зокрема коли така загрожує не тільки вам самим! – роздратовано перебив професора полковник Ард.

– Я вимагаю, – продовжував він, – надіслати на місце подій групу міжнародних сил особливого призначення на чолі з майором Коносом. Це справа фахівців, а не дилетантів, – додав він, звертаючись уже особисто до генерала. – Адже пригода скидається на військовий конфлікт.

– Джентльмени, я прошу не сваритися! Деталі подальших заходів, на мою думку, повинні враховувати й інтереси науки, примирюючи обидві сторони, промовив генерал.

– Безперечно, що спеціальний загін батальйону майора Коноса, підкріплений нашим новим гелікоптером з підвищеними техніко-експлуатаційними властивостями, буде нам вкрай необхідним. Та я не заперечую, щоб до основної, так би мовити військової групи був залучений і фахівець центру досліджень. – продовжив він.

– Дуже вам вдячний, пане генерале, за довіру! – із задоволенням вигукнув Самуель і зверхньо подивився на полковника.

– А ви пане Ард, – стримав він свої емоції, – не пожалкуєте про мою присутність на місці.

У відповідь полковник безсило махнув рукою. Присівши назад в крісло, Ард відкинувся на спинку сидіння і нервово закурив.

– Та все одно, пане професоре, – знову привернув увагу Самуеля генерал, – остаточне, вирішальне рішення будуть поки що приймати військові.

Та професор був і цим задоволений.

– Прошу залишитися в залі тільки членів комісії і майора Коноса! звернувся вже до всіх присутніх генерал.

З своїх місць почали вставати деякі з членів засідання і йти до виходу. Коли в приміщенні залишилися тільки члени комісії і майор – запанувала тиша, і генерал знову звернувся до тих, хто залишився.

– Думаю, слід дати майору трохи часу для підготовки, але через дві години його загін разом з професором повинен вилетіти на місце.

– Пропоную ввести в комісію професора Найка, оскільки я буду з пошуковою групою, а в комісії повинен бути представник дослідницького центра, – запропонував Самуель.

Всі погодилися і послали по другого професора, щоб повернути його до зали засідання.

Підійшовши до генерала, майор Конос доповів, що готовий діяти. Приєднавшись до майора, Самуель, разом з ним покинув приміщення засідання.

Через деякий час вони вже разом приймали доповідь капітана, на якого Конос залишив підрозділ перед викликом. Капітан докладно доповів їм про стан обладнання для пошукових робіт і обстеження місцевості, засоби пересування, озброєння тощо. Найдовше капітан зупинився на перевірці до вильоту наданого в їх розпорядження гелікоптера. Машина була підвищеної вантажопідйомності і могла здійснювати приземлення в умовах гірських районів. Обладнаний додатково топографічними та іншими приладами, гелікоптер дозволяв також діставатися граничних шарів стратосфери планети і вести обстеження значних за обсягом ділянок місцевості з дуже сильною деталізацією найменших об‘єктів, аж до розміру комах. За допомогою його обладнання можна було здійснювати також зйомку місцевості та її радіологічне обстеження.

Зв‘язавшись по рації з генералом Девзом, майор стисло доповів про попередні результати підготовки.

– Я знав, що ви майстер своєї справи! – зауважив генерал у відповідь, і продовжив, – Не гайте часу, зараз же вирушайте до місця розташування вашого батальйону, виберіть загін з найкращих солдатів і разом з ними і професором вирушайте на пошуки. Тримайтеся на постійному зв‘язку з полковником Ардом. Передаю йому повноваження по зв‘язку з вашою групою.

Вислухавши від майора наказ командуючого операцією, Самуель схвально кивнув. Через хвилину вони разом вирушили до місця розташування батальйону.

Вийшовши з будівлі і сівши в джип сіро-зеленого кольору, вони швидко рушили з місця. Капітан вирушив до підрозділу раніше, щоб підготувати солдатів перед прибуттям начальника.

В цей час військова база продовжувала жити в умовах підвищеної бойової готовності, і це відчувалося в атмосфері, що панувала навколо. Солдати швидко снували по території, переносячи з одних ангарів до інших обладнання, зброю та провіант. Серед солдатів метушився замісник майора Коноса.

За декілька хвилин перед прибуттям майора та професора капітан вишикував батальон на плацу. Акуратні ранці солдатів були заповнені металошукачами, пристроями нічного бачення, індивідуальними засобами зв‘язку та іншими приладами, які дозволяли підрозділу охопити і контролювати ділянку великої площі, у будь яких умовах місцевості. Новенькі багатозарядні автоматичні гвинтівки з оптичними прицілами виблискували відполірованими поверхнями. В атмосфері підрозділу існувало піднесення і усвідомлення своєї значимості і важливості.

Побачивши джип, який наближався, солдати виструнчилися. Особистим виглядом кожного солдата, як і підрозділом в цілому, Конос був дуже задоволений. Ще не зупинився автомобіль, а майор вже піднявся зі свого місця і, вставши в машині поряд з Самуелем, що розташувався на найближчому сидінні, став вітати підлеглих.

Не спиняючи рух, джип круто розвернувся на плацу і різко загальмував перед рядами солдатів. Конос і Самуель розмашисто хлопнувши дверцятами автомобіля, вискочили з машини і попрямували до строю.

– Сержант Стівен, лейтенант Хелд, рядовий Гібс, сержант....., – наблизившись, почав на ходу вигукувати майор обраних ним в пошуковий загін, прямуючи до великого ангару в кінці плацу.

Після виголошення кожного імені, з рядів батальйону виділялась і приєднувалась до групи на чолі з командиром і Самуелем фігура викликаного солдата чи офіцера. По плацу витягнулася довга, осіб в двадцять, ланка загону, що стрімко наближалася до будівлі з гелікоптером.

З правого боку від Коноса поспішав капітан, що на ходу отримував інструкції для подальших дій.

– Залишаєтеся на базі, – наставляв капітана майор, – безперервно підтримуйте зв‘язок з нами і штабом. При необхідності надішлете солдатів додатково. Транспорт отримаєте через штаб. Головний на зв‘язку від штабу – полковник Ард.

Загін наблизився до воріт ангару.

Конос дістав з нагрудної кишені магнітну картку й просунув її в щілину пристрою керування воротами. На стіні будівлі, перед вхідним проємом, з середини пристрою замиготіла зелена цяточка. Майор натис кнопку відчинення і створки воріт з тихим шуршанням розійшлися. Один за одним група зникла в утвореному проході.

У величезному приміщенні ангара стояв напоготові гігантський гелікоптер. Машина була нова, ще ніде не застосовувалась, тому виблискувала чистотою і мала дещо іграшковий вигляд.

З протилежного боку від входу. Звідки ввійшов до приміщення загін, знаходилися інші ворота, що вели до злітної площадки.

Конос обійшов машину і, наблизившись впритул, поплескав по гладенькій обшивці. Через хвилину з‘явився екіпаж гелікоптера.

– Щось ви затримуєтесь, – звернувся до льотчиків майор, – ви вже повинні були б бути в машині.

– Нас запізно повідомили. Подякуйте за це полковнику Арду, – відповів один з них.

Розчинивши інші ворота, солдати за допомогою невеличкого тягача відбуксирували гелікоптер на злітну площадку.

Швидко зайнявши місця в машині, пошукова група приготувалася до зльоту. Пілот, дивлячись на майора, тільки чекав наказу. Конос махнув рукою, даючи дозвіл на запуск двигунів. З гучним свистом і гуркотом почали розкручуватися лопасті літаючої машини і невдовзі вона м‘яко відірвалася від поверхні. Операція почалася.