Читать книгу Контрмарш - Мирослав Минк - Страница 3

Майор Конос, командир батальйону міжнародних сил спеціального призначення планети Диспа, сидячи у себе в кабінеті, повільно пускав у повітря кільця сигаретного диму. До його відпустки лишалося два тижні і він подумки уже бачив себе на південному узбережжі Великого океану.

“Треба буде змінити скати у мого джипа та придбати нові пляжні брюки,“ – будував він найближчі плани, відсьорбуючи невеликими ковтками гарячий солодкий напій з яскравої, різнобарвної, але прозорої склянки, що подарували йому на день народження батько з матір'ю. Майор був не одружений.

На столі задзвонив телефон.

Розмовляючи з братом і мріючи про майбутні розваги, він навіть не помітив, як на панелі зв'язку замиготіла червона цяточка.

З задумів його вивів дещо голосний і настирливий стукіт у двері. Не чекаючи відповіді на свій стук, у кабінет різким, але непомітним рухом прослизнув його замісник.

– Майоре! Тривога! – Тільки й встиг промовити той, глибоко і швидко дихаючи, як на порозі кабінету вже з'явилась кремезна постать полковника Арда.

– Ти, мабуть, вже пустив корені з своєї сідниці у крісло! – гримнув він на Коноса. – Та тобі доведеться їх швидко викорчувати. Через десять хвилин бути на нараді в генерала Девза.

– Нічого, зате мене завжди легко знайти, – відпарирував майор і, позіхаючи додав, – що там ще за гарячка?

– Сто миль на північ від нашої бази п'ять хвилин тому зареєстровано два невпізнаних літаючих об'єкта, що не відповідають на радіозапити. Їх зафіксовано не тільки з нашої бази, але й з військових баз багатьох інших держав. Оголошена загальна готовність. Перед нарадою віддай відповідний наказ своєму батальйону.

Полковник зник так само неочікувано, як і з'явився.

Надворі завила сирена. Вся військова база прийшла в рух. Заревли мотори автомобілів, забігали солдати гарнізону. На огорожі ввімкнули додаткові ліхтарі.

– Що ж це трапилося? – забідкався заступник майора. – Так спокійно жили, ніяких тобі турбот.

– Капітане, зробіть усе як слід. Ви ж все чули. – З неохотою відриваючись від широкого м'якого крісла, кинув Конос заступнику. Потягнувшись і зробивши декілька фізичних вправ, він швидко попрямував до дверей, на ходу застібаючи жорсткий комір кітеля і скоса оглядаючи себе в дзеркалі на стіні.

– Єсть! – Сухо відрапортував у відповідь капітан. Та майора вже не було в кабінеті. Він швидкою енергійною ходою прямував до конференц-залу в приймальній генерала, що розташовувався в тій же будівлі, але в протилежному її крилі.