Читать книгу Контрмарш - Мирослав Минк - Страница 2

Ще декілька днів тому космічні дослідники з далекої планети Синкра тільки розмірковували над тим, що їх чекає на планеті, до якої вони наближалися.

Зореліт поступово уповільнював свій рух. В центральний ілюмінатор було чітко видно синьо-зелену планету, до якої він летів довгі світові роки.

Лінк, капітан корабля, стояв біля ілюмінатора і черговий раз перевіряв готовність старшого дослідника Брока до висадки на планету, що чекала попереду. Перевірка наближалася до закінчення. Брок уже надав капітану інформацію про результати свого дослідження планети за даними розвідувальних автоматичних зондів, які були спрямовані в цю частину Всесвіту до прибуття зорельоту.

Оскільки Брок ніколи раніше не брав участі в космічних експедиціях у чині старшого дослідника, він був дуже напружений, поки давав свою першу доповідь капітану і внутрішнє чекав, коли ж нарешті закінчиться цей іспит.

Капітан, дивлячись в ілюмінатор, уважно слухав Брока. Йому було приємно спостерігати старанність підлеглого. “Нічого, що нервує, думав він. Нічого, що молодий і має мало досвіду. Доповідає старанно. Уважний, спостережливий. Саме такий старший дослідник йому, Лінку, й потрібен.”

Планета в ілюмінаторі притягала й зачаровувала величним виглядом. Вона ставала все ближчою і все частіше біля ілюмінатора оглядового відсіку можна було побачити когось з екіпажу, що, не відриваючи погляду, вивчаючи, дивився на неї.

Зореліт капітана Лінка належав науковому центру РОДА планети Синкра, що рухалася навколо зірки Юсма на окраїні галактики Запіро. Основну частину цієї галактики з тої частини Всесвіту, де зараз перебував зореліт, не можна було спостерігати навіть за допомогою найпотужніших приладів. Але високий технічний рівень синкритянської цивілізації дозволив їм створити засоби міжпланетних перельотів, для яких майже не існувало меж у Всесвіті.

Синкра мала досить довгу, цікаву історію розвитку. В результаті тривалої еволюції на планеті лишилася одна загальна мова, якою спілкувалося все населення. У перекладі з їхньої мови, назва рідної для них галактики відповідно до загального розуміння, могла тлумачитися, як “Охоронець”. Саме таким чином синкритяни бачили свою місію і місію інших розумних істот їхньої галактики у Всесвіті. Їх самосвідомість, знання та світогляд забезпечували місце нейтральної сторони у суперечностях протилежних сутностей Всесвіту, хоч би в якій формі ці процеси протікали. Але водночас в позиції такого невимушеного нейтралітету, вони виступали певною мірою й активною третьою стороною, яка, маючи певну силу, запобігала переростанню протистоянь у відверті конфлікти космічного масштабу і всіляко врівноважувала гострі ситуації. Найчастіше за все це досягалося шляхом надання суперечностям форми вимушеної гри з наперед визначеними правовими обмеженнями і передбачуваним результатом, що дозволяло створити атмосферу спокою та доброзичливості.

Дана експедиція носила чисто дослідницький, розвідувальний характер. Під захистом і прикриттям збройного підрозділу синкритяни планували здійснити висадку на поверхню планети в тій частині Всесвіту, де їхні космічні кораблі ще не бували.

Оскільки на Диспі вони визначили наявність розумної цивілізації, про яку в них майже не було даних, то виник задум визначити сфери взаємної зацікавленості, уникаючи на перших етапах експедиції безпосередніх контактів з диспитянами.

Прибуття до нової для них планети через тривалий час перельоту діяло на команду збудливо. Це була мета синкритян, до здійснення якої вони готувалися довгі десятиріччя.

До капітанського приміщення зайшло ще декілька членів команди.

Старший дослідник Брок закінчив доповідь. Непомітно для інших він обтер зволожені від напруги долоні об гладеньку тканину комбінезону і розім'яв шию, щільно охоплену жорстким коміром.

Брок гостро відчув під уважними поглядами команди кожен ґудзик і кожну застібку свого вбрання і немов побачив себе з боку в колі членів команди. Ті, що дивилися на нього, були у більшості ветеранами перельотів і на їхніх комбінезонах виблискували відзнаки за кожну вдалу експедицію.

Та хоча він був молодший за багатьох і не мав того досвіду, його молодість і енергійність, обізнаність і сміливість дозволяли триматися в команді на рівних навіть з найстаршими.

Напруження Брока швидко спало. Він відчув себе більш невимушено і, розслабивши тіло, озирнувся навколо.

В цей момент позад основної групи присутніх безшумно розчинилися вхідні створки, і, виблискуючи уніформою, на капітанський місток чітким строєм зайшла підпорядкована йому команда дослідників.

Повернувшись до прибулих, капітан Лінк дав сигнал загальної уваги і, звертаючись вже до всіх присутніх, промовив:

Поздоровляю вас з закінченням першого етапу експедиції і прибуттям на місце призначення! Доповіді старших від окремих команд дають можливість не затримуватися з подальшими раніш запланованими діями і продовженням здійснення головного нашого задуму.

Не встиг він закінчити, як увага всіх присутніх була разом раптово привернута різким звуком зупинки в кутку відсіку кабіни внутрішнього ліфту зорельота.

Двері кабіни ліфта розчинилися і в темному проємі з'явилася висока постать у темно-червоному. За нею ще три, в чорних плащах. І немов підкоряючись нечутній команді, ряди дослідників розійшлися, утворюючи прохід від ліфта до місця, де стояв капітан Лінк.

Така швидка шаноблива реакція була наслідком появи представника від служби безпеки їхньої галактики на зорельоті, який очолював збройний загін експедиції.

Прибулого звали Горн. Йому підпорядковувалась також група з налагодження новітніх контактів. Дослідники повинні були завжди виконувати його накази і навіть капітан спершу узгоджував свої розпорядження з ним.

Звичайно, його трохи недолюблювали, бо він звичайно присікав усі більш– менш ризиковані плани допитливих умів. Та усі розуміли, що безпека – це головне.

Дещо роздратовано Брок слідкував за тим, як Горн і супроводжуючі його помічники попрямували до капітана. В нього було достатньо контактів з представниками служби безпеки і всі вони залишили неприємні спогади. Як представники вищих інститутів керування планетою, вони поводилися зверхньо щодо дослідників і суворо слідкували за дотриманням тими виділених їм для діяльності рамок своїх ініціатив. Більшість підлеглих Брока поділяли його погляди, хоча дехто був навіть задоволений таким станом речей. Недотримання дисципліни означало заборону участі в позапланетних експедиціях. А космос так манив у свої глибини. Тільки цілковите дотримання інструкцій і вказівок цієї установи, що передбачали неможливість допущення шкідливого впливу позасинкрських форм життя на існування їхньої планети, давало можливість подорожувати до інших зірок і головне – успішно повертатися з таких ризикованих експедицій. І як тільки Брок ще на початку свого навчання зрозумів це, він дав собі слово бути зразковим дослідником, незважаючи на неприємності у стосунках з вищими ешелонами влади.

Піднята рука капітана Лінка і його сухі команди повернули Брока з роздумів до реальності. Пролунала команда залишити приміщення усім, крім вищого командування зорельотом.

Розвернувшись на сто вісімдесят градусів, Брок зі своїми помічниками попрямував до виходу.

За дверима вже почав збиратися загін охорони в зелено-чорних комбінезонах. Від них теж віяло прохолодою зверхності. А оскільки Брок був старшим дослідником, а всі інші дослідники мали виконувати його накази, в такому середовищі він відчув деяку самотність.

– Вони намагалися влучити в наш супутниковий модуль ракетою, але Даффа встиг збільшити швидкість до орбітальної і ввімкнути протиракетний екран, – швидко говорив справа від Брока кремезний охоронець своєму напарнику, який тільки-но заступав на вахту.

– Його не погладять по голівці за цей випадок, – з сумом відповів

слухач, – адже він дав змогу побачити модуль диспитянам як на екранах радарів, так і на власні очі. Та ще й зробити постріл дозволив. Але щастити може не завжди.

– Недаремно його відправляли на допідготовку. В попередній експедиції за його участю з завдання не повернулася ціла група. Навіть було розпочато слідство, але не вистачило інформації для повного визначення всіх обставин. Як його призначили ще раз, не зрозуміло!

Ще мить, і Брок приєднався б до співрозмовників. На планету Диспа, до якої наблизився їх зореліт, також передбачалася висадка групи синкритян, в числі якої повинні були бути і дослідники. Тому йому було не все одно від кого певною мірою залежатиме його доля та доля його помічників.

Так ось чому до капітана завітав Горн, зрозумів Брок. Ситуація склалася гостра, і дослідники в ймовірному випадку висадки на планету могли залишитися зовсім безправними.

Він та його підлеглі проминули кордон охоронців в просторому передпокої капітанського кабінету. Брок перевірив свій нашийний обід, який виконував функції радіомаяка-навігатора і зберігав інформацію про маршрут руху, його особисті вади та особливості умов протягом заданого часу експедиції. Кожен член групи, яку передбачалося висадити на Диспу, мав такий пристрій. Всі пристрої були поєднані між собою в одну загальну мережу і мали бути підключені до головного комп'ютера зорельота.

Команда дослідників на чолі з Броком розташувалася в сидіннях напроти екрану, який призначався для інформації, що надходила з капітанського містка. Всі чекали на подальші розпорядження командування зорельотом.

Брок оглядівся. З крісел вставали і заходили до капітана ті, кого він викликав. Їхнє місце займали інші. Усюди відчувалося напруження і рух.

Брок встав і пройшовся поміж рядами сидінь. Крім його групи, чекати рішення капітана залишилися зв'язківці та технічний персонал зорельота, призначений для забезпечення роботоздатності обладнання. Це були ті, що ще не отримали нових інструкцій. На екрані над розсувними дверима раптом виник сигнал уваги.

Декілька зв'язківців вже встали з крісел і попрямували в напрямку покоїв капітана, на ходу поправляючи форму і підтягуючи ремені. Але не встигли вони дійти до середини зал, як у проході з'явилася невелика група синкритян, що прямували від капітана. Із групи виділився офіцер з відзнакою декількох міжгалактичних експедицій. Біля нього розташувався начальник служби безпеки Горн. Брок впізнав в них усіх, хто входили до капітана.

– Друзі! – пролунав гучний, тренований голос офіцера.

В залі запанувала тиша.

– Останні події вимагають від нас зробити цю об'яву. Проведена попередня розвідка поверхні планети Диспа, її сканування та психосоціальний аналіз форм розумного життя вказують на те, що результатом інциденту, який стався, є місцеві обставини. Безпосереднього збройного конфлікту вдалося уникнути. Та ситуація, як вам, мабуть, вже відомо, була критичною. Тому прохання якнайретельніше дотримуватися інструкцій і правил безпеки під час експедиції на планету.

– Також слід пам'ятати, що навіть й безпечний контакт з місцевим населенням планети є для нас небажаним, – додав Горн, що стояв поряд з першим офіцером.

– В завдання входить отримання якомога ширшої і конкретної інформації щодо геологічної будови планети, способу життя там тощо. Вірогідне отримання зразків рослинності, живих істот, а можливо, й безпосереднє диспитян, для більш детального вивчення в лабораторних умовах нашого корабля. Але, як показали останні події, тісного контакту з планетою бути не повинно. Ми ще не готові до нього. А ще більше не готове населення планети.

Брок здивувався сам про себе, хоча його майже кам'яне обличчя залишилося без зовнішніх змін. Одночасно мозок Брока напружено працював. Хоча дослідник його рангу не обговорює дії командирів і існуюче положення, адже в його підпорядкуванні тільки наукові дослідження, та не він один був невдоволений тим, що військові знову зайняли найбільш вагомі пости під час експедиції. А здивувало його те, що так відкрито було надано інформацію про події, які раніше взагалі не оголошувалися таким чином.

"Та нічого, – розмірковував він, – якось вже буде. Головне, що ми на місці, в доброму гуморі й скоро почнеться найцікавіше”.

На цьому невеличкі загальні збори команди закінчилися. Команда мало помалу розходилася по відповідних відсіках космічного корабля.

Продовжувалася підготовка до висадки на планету.