Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 14

Одначе вернімося до нашої хроніки. Коли папський трон посів Григорій III, лонгобардський цар Айстульф, сам лонгобард, усупереч усім укладеним угодам захопив Равенну і пішов війною на папу. З уже згаданої причини Григорій, не покладаючись на константинопольського цезаря через його слабкість і не вірячи слову лонгобардів, яке вони не раз ламали, звернувся по допомогу до Франції до Пипіна II, який з дука австразького і брабантського виріс до франкського короля завдяки не стільки власним високим прикметам, скільки доблестям свого батька Карла Мартелла і свого діда Пипіна. Це саме Карл Мартелл, як був правителем королівства, розбив сарацинів у пам'ятному бою під Туром на березі річки Луари, поклавши там не менше двохсот тисяч ворогів. Так син Пипін і зробився батьковими заслугами королем цього панства. Папа Григорій, як ми вже згадували, послав до нього по допомогу проти лонгобардів. Пипін обіцяв цю допомогу, але переказав папі, що спершу хотів би з ним побачитися і виявити належну йому пошану. Отже, Григорій вирушив до Франції, проїхав землі своїх ворогів лонгобардів, і при цьому ніхто йому не перепиняв шлях з пошани до віри. У Франції король віддав Григорію честь-хвалу і послав до Італії свої загони, які облягли лонгобардів у Павії. Айстульф мусив просити миру, і франки пішли на перемови з ним на прохання папи, який не вимагав голови свого ворога, він хотів, щоб той тільки охрестився і жив собі далі. За цим пактом Айстульф зобов'язувався вернути Церкві усі захоплені в неї землі, але як тільки Пипінові підданці вернулися до Франції, Айстульф укладене замир'я порушив. Папа знову звернувся по допомогу до Пипіна, який удруге послав армію в Італію, погромив лонгобардів, захопив Равенну і всупереч волі грецького цезаря віддав її папі вкупі з іншими землями, що були у віданні його екзархату, додавши до цих володінь ще й Урбіно та Марку. Але Айстульф при передачі цих земель сконав, і лонгобард Дезидерій, який був дуком тосканським, узявся до зброї, щоб захопити владу, і попросив допомоги в папи, обіцяючи йому свою дружбу. Той підтримав його, змусивши інших правителів поступитися. На перших порах Дезидерій залишався вірний своєму слову і передавав верховному понтифіку землі, як про це було домовлено з Пипіном. Константинопольські екзархи більше не потикалися до Равенни, нею правили за волею римського першосвященика.