Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 19

Зі смертю Миколая II Церква розкололася, бо ломбардський клер не захотів слухатись Олександера II, обраного в Римі, і зробив Кадала Пармського антипапою. І от Генріх IV, якому посилення папської влади було ненависне, спробував умовити папу Олександера відмовитися від престолу, а кардиналів зібратися в Германії для обрання нового понтифіка. Саме цей властитель і був перший, кому довелося відчути на собі весь тягар духовної кари, бо папа скликав у Римі собор і позбавив Генріха імператорського й королівського берла. Деякі італійські племена тягли руку за папою, інші за Генріхом, це й поклало початок розколу на гвельфів і гібеллінів, тож, коли припинились варварські наскоки, Італію вже не роздирали горожанські війни. Виклятий Генріх мусив на вимогу свого народу з’явитися в Італію і, босий і уклінний, благати прощення у папи. Це сталося тисяча вісімдесятого року. Одначе невдовзі по тому між папою і Генріхом знову стався розбрат. Генріх знов був виклятий і рушив на Рим загони зі своїм сином, також Генріхом, який з допомогою римлян, ненависників папи, обложив його у фортеці. Проте з Апулії поспішив на допомогу папі Робер Гвіскар, і Генріх, не чекаючи на нього, відступив у Германію. Самі лише римляни затялися, тому Робер спустошив місто, знову обернувши Рим у руїни, які довелося відбудовувати кільком понтифікам. Оскільки від цього Робера народилося королівство Неаполітанське, мені здалося незайвим описати тамтешній народ та справи його.