Читать книгу Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків - Олексій Бобровников - Страница 23

Для кожного грузина ім’я Тамари несе за собою шлейф величності.

У царицю Тамару закохувалися за життя та ще частіше – після смерті, коли її ім’я стало синонімом щедрості, краси, розуму і творчого хисту.

Почнімо з того, що, зійшовши на трон, вона була молода, вродлива й незаміжня.

Невдовзі з’ясувалося, що вона практична, має холодну голову, жорстку хватку, при цьому чудово ерудована й обдарована вишуканим смаком.

Монастир Вардзія було збудовано незадовго до початку її царювання. У Грузії збереглося лише чотири портрети цариці Тамари. Один із них – у Вардзії.

Там, на фресках, царицю зображено повновидою й гарненькою молодою жінкою, яка ще не носить убрання заміжньої дами. Портрет зроблено за тих часів, коли безнадійно закоханий в неї Шота Руставелі ще не говорив про Тамар у минулому часі і з ностальгією безнадії.

«Возславім Тамар-царицю, шановану свято! Дивно складенії гімни присвятив я їй колись. Мені пером була тростинка, тушшю – озеро агату. Слухав хто мої творіння – вбитий був клинком булату…»

Поетові не поталанило… Після заколоту клану Орбеліані (так-так, тих самих!) Тамару було короновано на царство, а невдовзі видано заміж за новгородського князя Юрія Боголюбського. Князь виявився негідним чоловіком, і два роки по тому його, викритого в содомії та скотолозтві, було вигнано з країни. Так зазнала краху перша спроба грузинсько-російського альянсу…

Згодом Тамариної руки просили царевичі й шахи, але вона не стала більше експериментувати з чужинцями та пішла заміж за друга дитинства – осетина Давида Сослані, який став її помічником в усіх військових операціях.

Це подружжя не тільки зберегло Грузинське царство, об’єднане прадідом Тамари Давидом Будівничим, а й спромоглося розширити і зміцнити його.

Тамара, яка називала себе «батьком сиріт і суддею вдів», стала найулюбленішим правителем Грузії за всю історію цієї країни. Поряд з єгипетською Хатшепсут, яка отримала прізвисько «фараон-будівничий», Тамара – одна з найбільш шанованих владарок Старого Світу.

Усе достойне, що було створено в стародавній Грузії, традиційно приписують її правлінню.

Над цим свого часу потішався цинік Дюма, оскільки всі побачені ним по дорозі руїни місцеві мешканці називали «палацами цариці Тамар».

Залежно від того, заслуги у якій сфері діяльності викликали захват її шанувальників, царицю називали Святою і Сонцеликою або ж Нещадною Тигрицею.

«Даже турки, переняв уважение к ней, стали величать ее “додопал Тамара”, то есть матерью Тамарой», – пише у своїх нотатках графиня Уварова, одна з найактивніших дослідниць Кавказу XIX століття.

…Цариця померла. Померла? Грузини не могли повірити в це й вигадали безліч легенд, пов’язаних із її похованням, місце якого досі оповите таємницею.

Ще в XIX столітті в деяких селах Сванетії існувало повір’я, що цариця Тамар донині жива й ховається в глекові під однією з церков. Відкрити підземелля та сам глек не може ніхто з простих смертних.

За цим переказом, у день, коли хтось розкриє таємницю праху, усі сили, приховані в глеку, вирвуться на волю і чиєюсь невидимою рукою будуть спрямовані на порятунок Грузії і знищення її ворогів.