Читать книгу Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків - Олексій Бобровников - Страница 31

Ви пробували молоко з пасовиськ Годердзі? А з нього масло – ніжне й солодке, зі свіжих густих вершків, щойно збите руками аджарських бабусь? Це масло тут називають каймаґі.

А солоний густий наґбіборо – сметану та сир, що кілька годин тушкувалися в печі, приготовані саме тут, на перевалі, з молока Годердзі?

Ситно, в’язко, і ти сидиш, немов приклеєний, думаючи: «Як же було смачно… Але хіба можна тепер проковтнути щось іще?»

А ви пробували тумани Годердзі?

Тумани, що ковтають будь-яке світло та будь-який крик?

Тумани, що опускаються з приходом сутінків та огортають вас, як вата, як губка, як молоко…

Так от, якщо ви заблукали вночі на перевалі Годердзі, спробуйте якомога швидше дістатися дороги. Тому що тоді, можливо, вам пощастить і хтось із подорожніх підбере вас.

Адже жоден тутешній мешканець нізащо не стане вештатися там після заходу сонця. І не дай бог, залишившись на самоті, почути, як крізь густе молоко долинає звук, який жахає будь-якого аджарця. Тому що вночі на перевал виходять вовки Годердзі.