Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 12

Є дома в нас такі, що ріжуть язиком,

Вона здавалась нам друкованим письмом.

У неї проповідь блищала в кожнім оці,

Мов сонце із-за хмар на темрявім востоці,

А на самім чолі сіяв чудовий світ:

Там із Новим Старий зіходився завіт

Вона кругом себе всі мряки розганяла.

Бо й казуїстику за пояс затикала.