Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 15

Була вона свята; пощо воно с в я т е

Про мир наш грішницький? Слівце чудне й пусте:

Бо й наші праотці не вміли цінувати,

Покіль їх з райської не витурено хати,

Де в тихості святій в невинності жили,

(Дивуюсь, як вони й добу пробули!)

Отим же то й дон Хоз, як рідне чадо Єви,

Знаходив ласощі на заказному древі.