Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 26

Тоді найлучча ся, найтихша з-міждо жен

З такою ясністю дивилась на терен,

Котрим коханого її кругом пронзала,

Як древні спартанки вікам переказали:

Що, як поляже муж, з повагою ронить,

Так слухала й вона всі брехні непорушно,

То й світ увесь гукав: «О! Як великодушна!»