Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 27

Річ певна: як усе круг тебе загавчить,

Премудро приятель твій чинить, що мовчить,

Та любо ж і в людей великодушним бути,

А й надто як собі тим можна що здобути.

He malus animus — законницьке воно,

О ні! Ми сей поклін закинули давно,

Самому мститись — се було б не гарне діло,

А інші терзають, — бувай байдужим сміло.