Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 28

Коли вже в тих сварках згадалися старі,

А до старих брехень прибрехано нові, —

Ні я в тім провиню, се кожен добре знає,

Та й ніхто інший; бо усяк їх памятає…

І воскресення їх на славу стане нам…

Печина сей контраст у зуби ворогам,

Та з воскресу того скористує й наука:

Попотрощить нутро — розумна душе штука.