Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 31

Та, леленько! Умер, і ми з ним погребли

І всіх сусід чувства й суддівські хабарі.

Його дім продано, розпущено всі слуги.

Одну з його дівок узяв жид до услуги,

А другу — ксьондз: так, бач, проміж людьми я чув

Питав у лікаря: чим він недужий був?

«З поганки, — каже, — вмер, а заразивсь від жінки,

Та й сам уївся їй і в серце, і в печінки».