Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 29

Питались друзі їх як-небудь примирити,

А потім родичі, — щоб більше подрочити,

(Трудна річ раяти в танківскому случаю,

Не знаю сам — кого б я їм про се пораяв

І друзі й родичі непевний тут народ).

Судовики ж одно торочили: розвод!

Но перше ніж крючкам за працю заплатити,

Дон Хоз умер, звелів Інезі довго жити.