Читать книгу Дон Жуан - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 33

Які б там не були поважності його

Чи хиби — натерпівсь бідаха усього,

Признаймо се: воно нікому не зашкодить,

Тяжку годиноньку — нехай до нас не ходить —

Переболів дон Хоз, як опинивсь один

На курені своїм серед німих руїн.

Боги доматорства його кругом лежали.

Чи жити ще? О ні! Умерти вже з печалі!