Читать книгу Заворожена криниця - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 1

У сестри моєї тихо

Процвітає сад в ограді.

Кінамон, моя утіха,

Нард, алое в любім саді.

Там квітки, як в божім раю.

Що на Тигрі да Євфраті,

Зорями в траві зоряють,

Тонуть-плавлють в ароматі.

Там гранати наливнії,

Солодощів дивних повні…

Гудуть бджоли золотії,

Мов з Едему тихі дзвони.

Серед саду-винограду

В кринах схована криниця…

Мойму серцю на відраду

Заворожена водиця.

Заворожена й заклята,

Щоб не знали люде ходу:

Бо призначено для брата

Чисту воду-прохолоду..

Вітре тихий від заходу!

Вволи волю мого серця:

Повінь чарами на воду.

Нехай ллється, нехай ллється.

Вітре буйний аквілоне!

Подми чарами, крилатий,

На ті нарди, кінамони,