Читать книгу Заворожена криниця - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 12

Коли б ти, кохана, мені притулила до серденька руку,

Сама б дивувалась його трепетанню сумному да стуку.

Не серце колотиться — стукає се під ночну тишину,

Се тесля жорстокий мені заходився робити труну.

Немов молоток стукотить серед ночі у мене німої,

Заснути давно вже вночі та й удень не дає в упокої.

Голубчику тесле! кінчай сумовиту роботу борзій

І дай опочити в тривозі, заснути навіки мені.