Читать книгу Заворожена криниця - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 8

Вранці я встаю й питаю:

Чи вона сьогодні буде?

Вечір знов занепадаю:

І сьогодні не прибуде!

Усю ніченьку німую

Я лежу без сну, сумую,

Ввезденіченьки мов сниться

Сон про любу, дорогую.