Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 12

З цим точно не посперечаєшся, еге ж? На жаль, це один із тих висловів, кинутих мимохідь, що справді здатні знівечити життя та незаслужено позбавити вас усіх сподівань. Звичайно, ви не можете обирати собі родину в буквальному сенсі. Проте здебільшого можете вирішувати, чи стануть вони вам друзями. Навіть коли для цього треба буде докласти певних зусиль, вони варті того. Будь-який психолог скаже вам, що брати та сестри зростають в атмосфері взаємного суперництва. Зокрема, вони змагаються за увагу своїх батьків. Вони роблять усе можливе, аби вирізнитися серед інших і привернути особливу увагу. Це закладений природою еволюційний потяг, якому ми підкоряємося на підсвідомому рівні, а надто в дитинстві.

У деяких родинах це може призвести до ворожнечі між братами й сестрами. У якомусь сенсі це несправедливо, бо причина того, що відбувається, криється в їхньому надто малому віці – вони не знають кращих моделей поведінки та керуються своїми основними інстинктами. Деяким батькам удається домогтися в цій ситуації певної справедливості, інші виявляються нездатними регулювати таку конкуренцію, а іноді, схоже, навіть заохочують суперництво.

Залишивши рідну домівку, ми повинні залишити в минулому всі дитячі війни за першість. Повірте: я знаю, зробити це набагато важче, ніж здається, і не завжди наші старання успішні. Але здаватися не треба, над цим варто працювати далі.

«Чому?» – запитаєте ви. Тому що наші брати й сестри залишаться з нами довше за будь-кого. Коли не стане наших батьків, вони будуть поряд. Вони знають нас справжніх – наші таємниці, яких ми соромимося та які приховуємо від решти світу, знають, про що ми воліли б забути. Тож, коли нам знадобиться дружня підтримка, вони не забаряться, і не буде жодної людини, з якою ми матимемо міцніший зв’язок.

Я знаю двох братів, які постійно билися в дитинстві – така вже хлопчача натура. Звісно, вони також гралися один із одним. Але, на жаль, так сталося, що хлопці продовжили свої сварки в дорослому житті, а ближче до тридцяти років майже взагалі припинили спілкуватися. Потім несподівано помер їхній батько. Коли родина зібралася разом, вони якось відчули найміцнішу підтримку саме один від одного. З того часу ці чоловіки – найліпші друзі. Вони зрозуміли, що саме в минулих стосунках стало причиною розбрату, відмовилися від того, що їх роз’єднувало, та відродили дружбу, яка була між ними в далекому дитинстві.

Ви маєте визначити, які дитячі моделі поведінки гальмують ваші взаємини, а потім працювати, аби змінити їх. Молодший брат однієї моєї приятельки попросив свою сестру – дуже люб’язно – не ставитися до нього як до дитини. Вона взяла це до відома. Коли наступного разу хлопець приїхав до неї в гості, їй не раз довелося прикусити язика. І ось що цікаво: коли вона припинила з кожного приводу повчати його, він став звертатися до неї то за однією, то за іншою порадою, причому щодо таких питань, у яких більшість людей дає собі раду самостійно. Тож тепер уже вона вирішила поговорити з ним і пояснила: якщо він не хоче чути повчань, йому доведеться змінити свою дитячу поведінку на дорослу. Він усе зрозумів. Зараз, за її словами, їхні стосунки стали набагато кращими та набули рівноправного характеру.

Тому, коли ваша сестра й досі намагається перехоплювати ваших друзів, а брат іще бачить у вас конкурента (навіть якщо тепер це стосується грошей і посад, а не спортивних успіхів і шкільних оцінок), ви маєте зламати цю схему. І не думайте, що ваші брат і сестра в усьому винні. Ні, тут винних немає. Так улаштовані всі родини. Проте, дорослішаючи, ми повинні працювати над собою та розвиватися. Бо наступного разу, коли нам справді знадобиться друг, який зрозуміє нас, раптом виявиться, що ми позбавили себе найнадійнішої у світі підтримки.

Правило 8

Ваші брати та сестри мають стати вашими найкращими друзями на все життя