Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 7

Пітнієте над курсовою роботою? Докладаєте всіх зусиль, аби отримувати якнайкращі оцінки? Учителі, батьки, друзі невтомно повторюють, що від цього залежить ваше майбутнє? Дозвольте відкрити вам секрет – результати іспитів насправді не такі важливі, як усі вам говорять.

Це найкоротший шлях. І все. Висока екзаменаційна оцінка – найпростіший спосіб подання необхідної інформації під час вступу до університету чи на роботу. Проте велика кількість людей живе щасливим і успішним життям після того, як фактично провалила іспити. Усім відомо, що Ейнштейн не спромігся скласти вступний екзамен до університету, довівши таким чином, що результат іспиту – лише один із численних критеріїв оцінювання ваших можливостей.

Не зрозумійте мене неправильно – я не закликаю вас ігнорувати показники навчання. Для більшості людей життя складається набагато простіше, якщо вони мають якомога ліпші оцінки. У цьому є додатковий плюс – за такої умови, коли ви підліток, суттєво покращуються ваші стосунки з батьками. Та якщо ваша успішність не на високому рівні, не варто через це почуватися невдахою. Ви можете скласти іспит із другої спроби, повернутися до коледжу за п’ять чи двадцять п’ять років, почати свій шлях догори від найнижчих посад, обрати кар’єру, що не потребує вищої освіти… Отже, коли ви маєте покликання та не цураєтеся важкої праці, то можете досягти фактично будь-якої мети – з високими балами чи без них.

Скажу вам ось що: з того часу, як минуло два роки по закінченні школи, та до цих пір ніхто з роботодавців жодного разу не запитав мене про оцінки. Згоден, так буває не в кожній роботі, але залишається ще безліч професій, де досвід і природні здібності важать значно більше за іспити. Коли вам 18, роботодавцям тільки на них і доводиться покладатися. Коли вам виповнюється 28, їх передусім цікавлять ваші досягнення за останні десять років, а не ваші шкільні успіхи.

Зверну вашу увагу ще на одну річ. Пам’ятаю, як важко мені було вирішити, що вивчати – хімію чи фізику, яку іноземну мову обрати, чи мені справді потрібна історія. Та якщо ви не збираєтеся присвятити себе дуже специфічній галузі – на кшталт медицини, – кажу вам напевне: неважливо, яким предметам ви віддасте перевагу. Виберіть ті, які вам до душі.

Уявляєте, випусковий редактор цієї книги має науковий ступінь із фізики! Яка, у біса, користь від такого диплома, коли робиш кар’єру у видавничій справі? Переконаний, що з неї вийшло сім потів, перш ніж у 18 років вона обрала майбутню спеціалізацію. Я знаю комедіографа, який вивчав давньогрецьку мову. Мій свояк довго мучився, вибираючи між філософією та інформатикою, – він тоді ще не підозрював, що працюватиме в природоохоронній сфері, для якої йому потрібен був би диплом з екології. Тож п’ять років по тому він повернувся до університету, щоб здобути необхідну освіту.

Зрозуміли? Просто всі навколо бажають вам найліпшого, що видається їм необхідним; їм спокійніше, коли ви маєте високі оцінки. Проте річ у тому, що оцінки вам можуть зовсім не знадобитись; а коли вам знадобиться те, чого ви не маєте, ви можете здобути це пізніше. Те, що зараз вам здається критично важливим, за декілька років може виявитися зайвою метушнею.

Правило 3

Iспити – не найважливіше в житті