Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 9

З’ясувавши, що ваші батьки не є досконалими – і досконалими бути не можуть, – можна зробити логічний висновок, що насправді ви не маєте права звинувачувати їх, раптом вони щось зроблять не так. Вони докладають усіх зусиль.

Припустімо, вам повідомили, що ви повинні, приміром, очолити національну залізницю[4]. Але ви не маєте відповідної освіти. Вас змусили лізти у воду, не розібравши броду. Ви вважаєте, що з першого дня вам усе вдасться? Звісно ні. То чому ж ви тоді розраховуєте, що ваші мама і тато все робитимуть правильно, коли так само, не підготувавшись, з головою поринуть у ваше виховання? На той час, коли вони зрозуміють, як поводитись із немовлям, ви вже вчитиметеся ходити. Щойно вони опанують премудрості нового етапу, ви підете до школи. Коли й там усе ніби налагодиться, ви перетворитеся на підлітка, і знову треба починати з початку.

Щобільше (хоча, поки ви дорослішаєте, ви, можливо, маєте про це дуже приблизне уявлення), їм іще доводиться працювати, виховувати ваших братів і сестер, приділяти увагу власним батькам, долати родинні кризи, розв’язувати фінансові проблеми й вирішувати всі інші справи. Узявши це до уваги, буде не дуже розсудливо покладати на них провину за кожну помилку, якої вони припустилися.

Батьки не мають випробувального терміну, аби з’ясувати, чи здатні вони обійняти свою посаду. Доглядати чужих дітей – зовсім інше. На той час, коли ви зрозумієте, наскільки добре вам удається виконувати свої обов’язки, ви вже не матимете змоги від них відмовитися. І хай виявиться, що вам це не до снаги, що, у біса, ви зробите? Безумовно, більшість батьків, попри все, досить гідно виконує свою роботу, та ніхто не може бути весь час бездоганним.

Важливо, щоб критерієм оцінювання дій батьків були їхні наміри. Якщо вони роблять усе можливе, щиро турбуються про ваші інтереси, люблять вас, ви не повинні вимагати від них більшого. Є люди, які отримують набагато менше. Як сказав один експерт із виховання дітей, «ваша робота як батьків – лише оберігати їхнє життя, доки вони не будуть здатні діставати допомогу». Врахувавши попереднє правило і подорослішавши, ви більше не мусите дотримуватися їхніх указівок.

Зауважу лише, що деколи ви можете звинуватити своїх батьків, якщо вам не пощастило та перепадає від них. Якщо ваші батьки застосували до вас протиправні дії – фізичне, словесне, сексуальне чи психологічне насилля, виявили злочинну недбалість, тоді ви маєте право звинувачувати їх. Але навіть у такому разі, якщо ви здатні таки пробачити їм, пробачте. Не тому, що вони на це заслуговують, а тому, що на це заслуговуєте ви.

Правило 5

Дайте батькам спокій