Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 19

Як ви почуваєтеся, коли люди застосовують до вас емоційний шантаж? Намагаються змусити вас обманювати, погрожуючи неприємностями в разі відмови, чи просять позичити гроші на подарунок із нагоди дня народження бідолашної бабусі, чи тиснуть, аби ви прийшли на вечірку, бо ви – єдина знайома їм там людина і без вас вони почуватимуться незручно, дарма що ви не маєте жодного бажання туди йти.

Якщо ви певною мірою схожі на мене, то в такому разі відчуваєте обурення, дещо дратуєтеся, що вас використовують, і втрачаєте охоту відгукуватися на прохання, що б то не було. Та найчастіше ми все одно поступаємося, бо люди ставлять нас в умови, коли важко відмовити, не виглядаючи грубим і байдужим. Дехто погоджується через почуття провини[7]. У цьому й полягає розрахунок емоційних шантажистів: вони не переймаються нашими почуттями, для них головне – отримати бажане.

Мене завжди дивує здатність деяких людей, які самі потерпають від емоційного шантажу, без найменших докорів сумління вдаватися до подібних дій стосовно інших. За моїми спостереженнями, оскільки така маніпуляція на перший погляд є ледве помітною, їм здається, що ніхто не розгадає їхні наміри, що людина, до якої вони звертаються, на цей раз не розпізнає в них емоційних шантажистів, тож усе минеться.

Та це просто банальна помилка. Ми всі відчуваємо, коли нас шантажують, бо на нас тиснуть і змушують діяти проти нашої волі. Коли ми говоримо «ні», то саме це й маємо на увазі. Коли хтось не приймає нашої відмови та посилює тиск, ми почуваємося некомфортно й опираємося незалежно від того, які методи ця людина застосовує. Тож наша інтуїція не дрімає, і ми за милю відчуваємо емоційний шантаж.

А тепер послухайте. Емоційний шантаж – форма насильства, тому ми, як гравці за правилами, його просто не застосовуємо. Ми не застосовуємо жодну форму насильства – ні фізичну, ні емоційну, ні фінансову, ні психологічну, ні будь-яку іншу. Якщо хтось каже «ні», ми приймаємо це.

Так, я розумію, що ви матимете серйозні неприємності, якщо приятель не прикриє вас; знаю, що ваша бабуся чекає на подарунок до дня народження, а ви без копійчини в кишені; знаю, що ви ненавидите вечірки в оточенні незнайомих облич. Я не кажу, що ви обманюєте. Просто мені байдуже, усе це правда чи ні. Це нічого не змінює. Ви зосереджені на своїх почуттях і бажаннях, і ви ігноруєте почуття людини, на яку чините тиск. Так робити не варто, згодні? Висловіть своє прохання, викладіть факти, не виказуючи жодних емоцій, і будьте готові до того, що вам можуть відмовити.

Правило 15

Не грайте на почуттях людей