Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 20

У дитинстві мене вчили, що треба вставати рано, підтримувати порядок у будинку, відмовлятися від шоколаду – прищеплювали безліч подібних переконань. Дорослі, які мене оточували, приписували моральну цінність речам, що не мають жодного стосунку до моралі.

Досить непросто сумлінно працювати, робити добро й намагатися залишити по собі світ бодай трішечки кращим. Абсолютно ні до чого перевантажувати себе всілякими хибними умовностями, які лише ускладнюють щоденне життя, не приносячи нікому користі. Чому я маю підтримувати порядок у власному будинку, коли мені цього не хочеться? Звісно, на вулиці я не кидаю сміття, та мені ніхто не повинен указувати – залишати брудний посуд до ранку чи ні. Це не питання моралі. Це ні погано, ні добре, ні чеснота й не гріх. Просто мені доведеться докласти дещо більше зусиль, щоб вимити тарілки, якщо я не замочу їх із вечора, та це мій вибір.

Не дозволяйте нікому промивати вам мізки та змушувати вас почуватися винним (винною) через те, що ви хочете, приміром, з ранку поніжитись у ліжку. Оскільки о цій порі вам не треба нікуди поспішати, ви можете встати, коли захочете. Вставати рано не є «правильним». Колись я жив у невеличкому селі, і мила стара жіночка, що мешкала по сусідству, бувало, казала мені: «Я помітила, що сьогодні ваші вікна були зашторені аж до десятої ранку». Вона говорила це осудливо, ніби зверталася до неслухняної дитини.

А ще в мене була родичка, яка, коли б ви не запропонували їй шоколадні цукерки, завжди відповідала: «Ой, мені не можна…», а потім простягала руку до коробки, примовляючи: «Я грішна». Ні! Зовсім ні! Це лише шоколад, хочеться вам – їжте, не хочеться – не треба. Праведність тут ні до чого.

Дуже засмучує те, що деякі з цих фальшивих моральних стандартів стали настільки поширеними, що здатні серйозно ускладнювати стосунки. Дуже мало подружніх пар можуть похвалитися однаковим ставленням, наприклад, до порядку. Було б непогано домовитися, який рівень безладу вважатиметься прийнятним і хто має щось робити, коли гармидер у домі перевищить установлені межі. Попервах достатньо зробити одне – дійти згоди в цьому питанні. Проте насправді така дискусія найчастіше відбувається за припущенням, що партнер, більше звиклий до порядку, з морального погляду правий, а схильний до безладу – помиляється. Чому? Поміркуйте, а потім спробуйте сформулювати, чому «краще» бути охайним. Можливо, це практичніше чи допоможе вам швидше знаходити потрібні речі або ж ви не будете чіплятися за меблі. Та з іншого боку це потребує зайвих зусиль, марнує час і заважає розслабитись. Це не стосується норм моралі. Це просто питання пріоритетів.

Щойно ви почнете замислюватися над такими речами, може з’ясуватися, що ви тягаєте за собою всілякого роду псевдоморальний багаж. Усі батьки та вчителі нав’язують подібні цінності на додаток до тих справжніх, які вони сподіваються прищепити нам. Тож ніколи не приймайте нічого на віру, не дозволяйте нікому звинуватити вас у речах, що не зачіпають інших і стосуються лише вас.

Правило 16

Бути охайним – не означає бути морально досконалим